Викрадач тіней

Мама каже, що нетерплячка вбиває дитинство, а мені так хочеться швидше вирости, тату, їздити, куди захочу, обминати місця, де мені незатишно. Якби я був великий, я поїхав би до тебе, хоч би де ти був.

Ми так давно з тобою не бачилися, що для того, щоб усе розказати, треба було б сто обідів або тиждень канікул тільки для нас з тобою. Було б чудово провести стільки часу лише вдвох. Розумію, що це, певно, дуже складно, але чому? Щоразу, коли я про це думаю, я також не розумію, чому ти не пишеш. Ти ж знаєш мою адресу. Можливо, ти відповіси на цю поштову листівку, можливо, коли я повернуся додому, там буде твій лист, можливо, ти приїдеш до мене?

Здається, надто багато «можливо».