Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання
- Автор: Зінченко І. О., Тютюгін В. І.
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: ФІНН
- ISBN: 966-8030-04-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання». Краткое содержание книги:
В окремому розділі монографії наводяться матеріали судової практики, в яких вирішувалися питання кваліфікації та призначення покарання при множинності злочинів; дасться перелік збірок судової практики, у яких містяться її матеріали з кримінальних справ.
Робота розрахована на суддів, працівників прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, науковців, викладачів, аспірантів та студентів юридичних навчальних закладів. Корисною вона буде і для всіх тих, хто цікавиться питаннями кримінального права та практикою його застосування.
В складених злочинах другого виду, де основне діяння кваліфікується додатковим злочином, зміст умислу дещо інший. Кваліфікуючий злочин завжди підвищує суспільну небезпеку діяння в цілому, отже його фактичні ознаки також мають усвідомлюватися суб’єктом. Наслідки додаткового кваліфікуючого злочину можуть і не бути бажаними для винного, а виступати побічним результатом основної діяльності[95]. Скажімо, при вбивстві, поєднаному із зґвалтуванням, може мати місце непрямий умисел щодо смерті потерпілої, якщо застосовуючи насильство і бажаючи подолати її опір, винний свідомо припускає, що може таким чином позбавити потерпілу життя.
Вивчення суб’єктивної сторони складених злочинів дає підстави вважати непереконливими точки зору деяких авторів щодо можливості вчинення суб’єктом необережного додаткового діяння в складеному злочині. Зокрема, В.В. Устименко вважає, що таким складеним злочином, як перевищення влади або службових повноважень, яке супроводжувалось насильством (ч. 2 ст. 365 КК) охоплюється спричинення необережного тяжкого і середньої тяжкості тілесного ушкодження[96]. Дане твердження не є обґрунтованим, бо в цьому випадку (як і в інших подібних), насильство виступає способом вчинення основного діяння, вказує на його цілеспрямованість, що свідчить лише про умисну вину. Спосіб вчинення злочину є об’єктивною ознакою, він обов'язково повинен усвідомлюватися особою. А.І. Рарог справедливо зазначає, що науково необґрунтованим є побудування необережної форми вини щодо таких кваліфікуючих ознак, як особливі властивості об’єкта, спосіб вчинення злочину, обстановка, умови тощо[97]. При вчиненні умисного злочину особа може діяти необережно лише щодо одної кваліфікуючої ознаки — суспільно небезпечного наслідку, а «інші кваліфікуючі обставини умисного злочину можуть ставитися у вину лише тоді, коли злочинець завідомо знав про наявність таких обставин»[98].
До речі, судова практика однозначно виключає можливість поглинання необережної шкоди ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК. В п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудна 2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» роз’яснено, що необережне заподіяння смерті, тяжкого тілесного ушкодження охоплюється ч. 3 ст. 365 КК, тобто, на думку Пленуму, є не складеним злочином, а іншим видом одиничного злочину — таким, що кваліфікується за наслідками. За ч. 2 ст. 365 КК кваліфікується лише умисне спричинення шкоди здоров’ю, що виразилося в завданні побоїв або ударів, умисних легких або середньої тяжкості тілесних ушкодженнях, катуванні, мордуванні, тощо[99].
Таким чином, застосування насильства, а значить, і спричинення шкоди потерпілому, не може не охоплюватися умислом винного в тих складених злочинах, де насильство виступає способом їхнього вчинення. Отже, в тих випадках, де основне діяння поєднане (супроводжується, пов'язане тощо) з додатковим діянням, суб'єкт завжди усвідомлює, що вчиняє діяння, яке посягає на декілька об’єктів кримінально-правової охорони, передбачає, що внаслідок цього настануть суспільно небезпечні наслідки і бажає чи свідомо припускає їх настання. Звідсіля випливає, що складений злочин має не лише чіткі об'єктивні ознаки, а й з суб’єктивної сторони характеризується тільки умисною виною. Всі випадки необережного спричинення шкоди знаходяться за межами його складу.
Підсумовуючи викладене, визначимо, що складений злочин — це вид одиничного складного багатооб'єктного (поліоб'єктного) злочину, що об'єднує декілька внутрішньо пов'язаних, супідрядних умисних діянь, кожне з яких передбачено в кримінальному законі як окремий самостійний склад злочину.
Зазначимо також, що в літературі деякі автори не завжди вбачають різницю між складними і складеними злочинами, ототожнюють їх, називаючи «складними (складеними)», як, наприклад, Р.Р. Галіакбаров і Ю.І. Ляпунов, або «складними або складеними», як, наприклад, МЛ. Бажанов і О.М. Яковлев[100].
На нашу думку, це не є суто термінологічна неточність. Складний злочин це родове поняття щодо складеного злочину. Останній є лише одним із багатьох видів одиничних складних злочинів, а тому ставити між ними знак рівності і ототожнювати, на наш погляд, неприпустимо.
95
За образним висловлюванням П.С. Дагеля і Д.П. Котова, «злочинний наслідок при непрямому умислі — не та ціна, яку винний готовий сплатити за досягнення бажаної мети, якої він домігся ціною спричинення шкоди суспільству». (Див.: Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. — Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1974. — С. 101.
96
Див.: Устименко В.В. Специальный субъект преступления. — X.: «Вища школа», 1989. — С. 79.
97
Див.: Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. — СПб… 2003. — С. 168.
98
Див.: Угрехелидзе М.Г. Проблемы неосторожной вины в уголовном праве. — Тбилиси, 1976. — С. 94.
99
Див.: Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. — С. 507–508.
100
Див., напр.: Бажанов М.И. Вказ праця С. 21; Галиакбаров Р.Р. Квалификация многосубъектных преступлений без признаков соучастия. — С. 26–27; Яковлев А.М. Вказ. праця. — С. 26 та ін.