Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-267-1
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)». Краткое содержание книги:
Для студентів і курсантів вищих навчальних закладів при вивченні курсу кримінального права та спецкурсу «Військові злочини», практикуючих юристів, військовослужбовців, викладачів.
Фізичне або психічне насильство одного військовослужбовця щодо іншого може бути визнано військовим злочином (ст. 406) лише у тому разі, коли воно посягає на встановлений порядок несення військової служби: застосоване у зв’язку з виконанням потерпілим обов’язків з військової служби чи при виконанні хоча б одного із цих обов’язків або коли застосування насильства хоча безпосередньо і не пов’язане з виконанням обов’язків з військової служби, але було пов’язане з очевидним для винного порушенням порядку військових відносин і виражало явну неповагу до військового колективу.
Для відповідальності необхідно, аби заподіяння шкоди здоров’ю іншої людини було протиправним. Заподіяння такої шкоди при обставинах, які виключають протиправність діяння, усуває відповідальність за тілесні ушкодження.
Злочин, передбачений цією статтею, може бути вчинено в розташуванні підрозділу, на території військової частини, у місці виконання робіт, проведення культурно-масових, спортивних заходів, організованого відпочинку, при находженні в звільненні, відрядженні, лікувальному закладі.
Застосування насильства або погроза його застосування може супроводжуватися вилученням у товариша по службі предметів обмундирування, продуктів харчування, сигарет, дрібних грошей або спонуканням до вступу в сексуальні стосунки неприродним способом. Якщо порушення статутних правил взаємовідносин супроводжуються вилученням у потерпілого предметів особистої власності, то такі дії додатково кваліфікуються згідно з розділом VI КК. Насильницькі дії сексуального характеру або примушування потерпілого до таких дій виходять за межі ст. 406 і потребують додаткової кваліфікації за ст. 153 або ст. 154 КК.
Злочин вважається закінченим з моменту застосування насильства.
Насильство щодо осіб, з якими винний перебуває у відносинах підлеглості, не може кваліфікуватись за ст. 406 КК.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що, вчиняючи насильницькі дії щодо іншого військовослужбовця, він порушує закріплений у військових статутах порядок відносин між військовослужбовцями. Щодо наслідків вина суб’єкта цього злочину може бути у формі як прямого умислу, так і непрямого умислу, а також у формі необережності. Мотиви злочину можуть бути різноманітними, наприклад бажання незаконно підкорити своїй волі військовослужбовця, примусити його виконувати дії, які не випливають з вимог військової служби. Мотиви нестатутних насильницьких дій на кваліфікацію вчиненого не впливають.
Суб’єктом злочину є будь-який військовослужбовець (солдат, матрос, сержант, старшина, прапорщик, мічман, особа офіцерського складу), що не перебуває з потерпілим у відносинах підлеглості. Необхідно, аби злочинні дії вчинялися винним у зв’язку з виконанням ним або потерпілим обов’язків з військової служби. Винний несе відповідальність і тоді, коли застосування насильства хоч і не пов’язане з виконанням обов’язків військової служби, але супроводжувалося виявом явної неповаги до військового колективу, порушенням порядку військових відносин, нормального відпочинку або дозвілля військовослужбовців.
Кваліфікуючими ознаками передбачено: ч. 2 — вчинення діяння щодо декількох осіб; заподіяння військовослужбовцю легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень; вчинення таких дій, що мають характер знущання або глумлення над військовослужбовцем; ч. 3 — вчинення злочину групою осіб; застосування зброї; настання тяжких наслідків.
Вчинення діяння щодо декількох осіб має місце у випадках, коли протягом певного відрізку часу, що охоплюється конкретним злочином, нанесені побої або застосоване інше насильство щодо двох і більше потерпілих осіб.
Поняття легких тілесних ушкоджень та середньої тяжкості тілесних ушкоджень визначено відповідно в статтях 125 та 122 КК (див. ст. 405 КК).
Заподіяння в процесі нестатутних насильницьких дій легких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень повністю охоплюється ч. 2 ст. 406 КК і додаткової кваліфікації не потребує.
Так, правильно було кваліфіковано за ч. 2 ст. 406 КК України дії рядового Р., який, порушуючи статті 49, 50 та 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з метою показати свою перевагу над військовослужбовцем, який був молодшим за призовом, наніс удар ногою в гомілку рядовому К. за те, що він з необережності наступив на ногу Р., чим заподіяв рядовому К. легкі тілесні ушкодження[22].
22
Архів військового суду Запорізького гарнізону за 1994 р.