Українська усна народна творчість

Окрему невелику групу становлять романси, побудовані на основі мотиву смерті. У них звучить розпач і безнадія, викликані важкою недугою або нещасливим коханням. Сповнені глибокого трагічного звучання, вони ще більше драматизуються прийомом сповідальності чи висловленням заповітного бажання помираючого, "акими є романси «Скажи, чому не цвіте більше май», «Втіш мене, занедужала я», «Ой принесіть мені пролісків з лісу»:

Ой принесіть мені пролісків з лісу             Знаю я, знаю: цією весною

Синіх та ніжних, як неба блакить,           Тіло моє у труну покладуть,

Годі дурити! Одкрийте завісу,                  Хрест забіліє тоді наді мною...

Знаю я, знаю: мені вже не жить!               Пролісків, пролісків хай принесуть...

А також романс А. Александрова            «Я бачив, як вітер березу зломив»:

..Л бачив, як серну підстрелив                Я бачив: метелик поранений млів,

стрілець:                                               Крильце перебите на сонці він грів;

Звалилася, бідна, прийшов їй кінець;       Ще трошки прожити — на думці

Боротися з смертю було їй не в міч,           було,

Одначе боролась, поки зайшла ніч.         І, може, й прожив би, та сонце зайшло..

Близьким до цих пісень є жанровий різновид «жорстокого романсу», побудованого за зразком балади на основі сюжету про смерть чи вбивство (найчастіше закоханої чи зведеної дівчини). Популярні в російському міщанському побуті, вони не набули значного поширення в українській пісенно-музичній культурі. Однак знаходимо ряд текстів сентиментальних надривних романсів з гіпертрофованими почуттями й українською мовою. Наприклад, «На захід сонце вже схилилось», «Як лиш сонце зійде», «Пропала надія, забилося серце», «Рибалка молоденький»: