![Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/1/1/1/7/zbroya-mikrobi-i-stal-calibre-4-13-0-download.jpg)
Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]
- Автор: Даймонд Джаред Мэйсон
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Home
- Жанр: История
Электронная книга - «Зброя, мікроби і сталь - [calibre 4.13.0]». Краткое содержание книги:
Інший приклад. Археологи спершу гадали, що мексиканські кукурудза, квасоля й кабачок досягли південного сходу США найкоротшим шляхом — через північно-східну Мексику і східний Техас. Однак тепер стало зрозуміло, що цей шлях був занадто посушливим для рільництва; ці культурні рослини, натомість, обрали обхідний маневр, поширившись через Мексику в південно-західну частину США і давши там поштовх суспільствам культури анаса- зі, а відтак проникнувши далі на схід із Нью-Мексико й Колорадо річковими долинами Великих рівнин до південного сходу США.
Нарешті, останній приклад. У розділі 10 я порівнював частоту повторних незалежних одомашнень і повільність поширення однієї або кількох споріднених рослин уздовж головної осі Америки північ—південь зі здебільшого єдиним одомашненням і стрімким поширенням євразійських культурних рослин уздовж осі схід—захід, за якою видовжений цей материк. На сьогодні з’явилося ще більше прикладів цих протилежних моделей, однак нині скидається на те, що більшість або всі представники «великої п’ятірки» свійських ссавців Євразії також зазнали кількаразових незалежних одомашнень у різних частинах материка — на відміну від євразійських рослин, але схоже на американські рослини.
Завдяки цим та іншим відкриттям додалися нові захопливі деталі до нашого розуміння того, як зародження рільництва дало поштовх формуванню базованих на ньому складних суспільств стародавнього світу. Однак найбільші досягнення, які поглибили ідеї «ЗМС», полягали в поширенні ідей книжки на території, які не потрапили до центру її уваги. З часу публікації тисячі людей писали, телефонували, надсилали електронні листи або просто стукали в мої двері, щоб розповісти про паралелі або контрасти, які вони зауважили між стародавніми континентальними процесами, описаними в «ЗМС», і сучасними або нещодавніми процесами, які вони досліджують. Я хочу виокремити і розповісти про чотири таких доповнення: стисло про красномовний приклад новозеландських «мушкетних воєн»; потім про вічне питання «чому Європа, а не Китай?»; дещо докладнипе про паралелі між конкуренцією у стародавньому світі й у сучасному бізнес-світі; про дотичність ідей «ЗМС» до питання, чому деякі суспільства сьогодні багаті, а інші — убогі.
У1996 році я присвятив невеликий фрагмент книжки (в розділі 13) явищу в новозеландській історії XIX ст., яке дістало назву «мушкетні війни», щоб проілюструвати, як поширювалися нові могутні технології. «Мушкетні війни» — це низка заплутаних, малозрозумілих міжплемінних воєн серед корінних новозеландських народів маорі, що точилися протягом 1818—1830-х років. Під час цих воєн європейські рушниці потрапили до рук племен, які доти воювали одне з одним за допомогою кам’яної і дерев’яної зброї. З часу публікації «ЗМС» світ побачили дві книжки, які поліпшили наше розуміння цього хаотичного періоду новозеландської історії, вмістили його в ширший історичний контекст і ще чіткіше унаочнили його відповідність ідеям моєї книжки.
На початку 1800-х років європейські торговці, місіонери та китобої почали навідуватися до Нової Зеландії, яку за 600 років до того заселили полінезійські рільники й рибалки, відомі під назвою маорі. Перші європейські відвідувачі зупинялися на північному краї Нової Зеландії, тож північні племена маорі, які завдяки цьому отримали найлегший доступ до європейців, стали першими, кому потрапили до рук мушкети, що дали їм велику військову перевагу над усіма іншими племенами, котрим бракувало вогнепальної зброї. Вони скористалися цією перевагою, щоб звести рахунки зі своїми сусідами, із якими традиційно ворогували. Однак маорі використали мушкети і для нового способу ведення війни: рейдів на великі відстані проти племен, оселених за сотні кілометрів від агресора. За допомогою таких набігів вони прагнули перевершити суперників за кількістю рабів і престижем.
Не менш важливу роль, ніж європейські мушкети, для далеких набігів відіграла завезена європейцями картопля (походженням із Південної Америки), яка давала значно більше тонн їжі з одного гектара угідь або на одного рільника, ніж традиційне маорійське рільництво, базоване на бататі. Головним обмеженням, яке раніше заважало маорі здійснювати далекі набіги, була подвійна проблема годування воїнів під час затяжних походів і годування жінок і дітей, яке вимагало, щоб потенційний воїн перебував удома і вирощував батат. Однак картопля зняла цю проблему. Тому «мушкетним війнам» цілком справедливо можна дати менш героїчну назву «картопляні війни».