![Вибух [Збірник: «Сейф»; «Вибух»; «Вельветові джинси»] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/8/9/2/0/vibuh-zbirnik-sejf-vibuh-velvetovi-dzhinsi-download.jpg)
Вибух [Збірник: «Сейф»; «Вибух»; «Вельветові джинси»]
- Автор: Самбук Ростислав Феодосьевич
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: Радянський письменник
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Вибух [Збірник: «Сейф»; «Вибух»; «Вельветові джинси»]». Краткое содержание книги:
Хаблак удав, що цікавиться чорними польськими чобітьми. Навіть приміряв і, скрушно хитаючи головою, повернув літній огрядній жінці-продавцю.
— Тиснуть, — пояснив, — коли треба, ніколи й нічого не знайдеш — закон підлоти.
— А ви заходьте.
— Заходитиму, — пообіцяв майор, — я тут поруч живу. До речі, — кивнув на руду дівчину, — її Ларисою звуть?
— Сподобалась?
— По-моєму, знайома.
— У неї багато знайомих.
— Не дивно.
— Так, Лара користується успіхом.
— Лара Самусь? Тепер я згадав: колись гуляли на вечірці.
Хаблак ще раз уважно огледів руду красуню й вийшов з магазину. З першого ж телефону-автомата подзвонив на квартиру професора Зими. Як і сподівався, трубку взяла його дружина.
— Олександро Микитівно, — попросив, — зараз до вас підскочить наш дільничний. Ви нам потрібні на годинку.
— Щось знайшли?
— Можливо.
— Що саме?
— Вибачте, та я ще не впевнений…
— Добре, я чекатиму.
Потім Хаблак подзвонив Каштанову й попросив надіслати оперативну групу. З постановою прокурора на обшук у квартирі продавщиці комісійного магазину Лариси Самусь. Вислухавши майорові доводи, Каштанов погодився. Тепер лишалося тільки чекати, по приблизних розрахунках машина мусила прийти хвилин через двадцять — двадцять п’ять, і Хаблак, купивши у кіоску журнал, розташувався в скверику на лавочці.
Міліцейська машина загальмувала в умовленому місці, і Сагайдачний визирнув у вікно, шукаючи Хаблака. Майор швидко домовився з ним про план дій, і автомобіль поїхав до будинку Лариси Самусь — добре, що мешкала всього за кілька кварталів. Він повернувся за три хвилини, і Хаблак із Сагайдачним зайшли до директора магазину й попросили покликати Самусь. Лариса зазирнула до підсобки без найменших ознак хвилювання, та, побачивши Хаблакове посвідчення, пополотніла. Але мало не одразу оговталася й запитала виклично:
— Що потрібно?
— Маємо розмову, Ларисо Сидорівно, й хотіли б відвідати вас на квартирі.
— А якщо я не хочу вас запрошувати?
Хаблак показав постанову прокурора на обшук.
— Доведеться.
Самусь не збентежилась.
— Щось шукаєте?
— Поїхали, вдома поговоримо.
Лариса Самусь мешкала в окремій однокімнатній квартирі. Велика кімната з лоджією, гарні меблі, кольоровий телевізор, магнітофон, кришталева ваза з червоними трояндами на журнальному столику. Лариса незалежно зупинилася посеред кімнати, змахнула рукою:
— Шукайте, будь ласка, — мовила спокійно. — Тільки нічого чужого в мене нема.
— Так, — погодився Хаблак, — навряд чи ми знайдемо у вас на квартирі сховані крадені речі. Певно, Болт не припустився б такої помилки. Та й ви, громадянко Самусь, мабуть, жінка обережна й розважлива, і все ж кінь на чотирьох ногах, та й то спотикається. Запросіть понятих, — наказав Сагайдачному, — і покличте дружину професора Зими. — Кажучи це, пильно дивився на Ларису, але та ніяк не зреагувала на мовлене.
Поняті зупинилися в дверях, і Хаблак пропустив уперед Олександру Микитівну. Професорка з цікавістю оглянула кімнату, ковзнула поглядом по Ларисі й нараз ступила до неї. Витягла з рота сигарету й тицьнула нею в дівчину.
— Ти, ти насмілилася влізти в мої джинси!
Вдруге за останню годину Хаблак помітив, як зблідла Самусь. Пошукала рукою спинку стільця, сперлася, либонь, це допомогло їй, бо примружила очі й одповіла, дивлячись на професорку з ненавистю:
— Хіба тобі одній ходити у вельветі?
— Але ж на ній мої джинси! — обернулася професорка до Хаблака й понятих, шукаючи підтримки. — Попелясті вельветові джинси, бачите, і срібні заклепки на них…
— Таких джинсів у Києві навалом, — нахабно заперечила Лариса.
— Тільки не таких. Мені привезли їх з Японії, он, бачите, навіть наклейка!
— Ну й що? До нашого комісійного магазину також іноді здають американські чи японські…
Професорка розгубилася.
— Але ж це мої джинси, і я впізнаю їх.
— Подумайте, будь ласка, може, на них є якісь особливі прикмети? — попросив Хаблак.
Олександра Микитівна задумалась лише на мить.
— Є, — нарешті вигукнула з торжеством. — Зсередини на пасі два гудзики пришиті сірими нитками, а один — чорними. Відірвався, а сірих ниток, на щастя, я не знайшла. І пришила чорними.