Україна — не Росія
- Автор: Кучма Леонид Данилович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Время
- ISBN: 5-94117-127-7
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Україна — не Росія». Краткое содержание книги:
Хтось може сказати мені: адже й у вас ледь не половина цієї книги так чи інакше пов’язана з історією. Це так, однак я твердо дотримуюсь програми, яку сам собі визначив у передмові: у жодному вислові не воювати з минулим.
Чому ж так вийшло: одностайно проголосувавши за незалежність, народ України відразу розділився на групи, які так погано чують одна одну? От у наших сусідів поляків абсолютно не було розбіжностей у стратегічному виборі. Вони відразу вирішили: до Євросоюзу, до НАТО, до ліберальної ринкової економіки і приватної власності, до демократії західного типу. У нас же, як і в Росії, чомусь хто в ліс, хто по дрова. І в нас, і в Росії до сьогоднішнього дня багато хто все ще хоче повернутися до політичного і економічного Радянського Союзу, не розуміючи, що це не просто безглуздо, але і неможливо навіть у теорії. Звичайно, іншу країну завжди бачиш у більш спрощеному й узагальненому вигляді. У Польщі теж немає повної єдності, але вона там безперечно багато вища, ніж у нас.
Наш настрій значною мірою пов’язаний з тим, що ми мало вміємо цінувати те, що маємо. Не стомлююся повторювати: так, треба пам’ятати про жертви і муки нашого народу, про своїх героїв, але давайте пам’ятати і про те, який ми щасливий і не без талану народ! Давайте пам’ятати, що Бог нас любить, і тоді все в нас вийде. Ми ледь устигли попрощатися з двадцятим століттям — століттям, у якому Україна повернула собі незалежність, а нам уже починає здаватися, що незалежність була єдино можливим підсумком нашої попередньої історії. Думаючи так, чи не знецінюємо ми Боже чудо, дароване нам? Варто лише уявити собі початок попереднього століття, як відразу стає ясно, що нам нічого не було гарантовано.
Що ж стосується останнього десятиліття, польський президент Квасьнєвський не раз говорив мені: Україна не повинна недооцінювати свої досягнення цього періоду, вона має право і повинна пишатися ними.
Давайте глянемо на ці досягнення.
Зараз усе рідше згадуються скептики, які пророкували, що наша незалежність ненадовго, на кілька місяців. І вже зовсім забуті ті російські політики (їх було, щоправда, небагато), які пророкували, що Україна сама «приповзе» назад. Це нагадування не Росії, а тим, хто говорив таке. Навіть сьогодні незалежність України подобається не всім, але з тим, що вона стала остаточно здійсненним фактом, не сперечається більше ніхто. Для тих наших громадян, кому сьогодні двадцять і менше, незалежність України природна як повітря.
Завдання, яке стояло перед нами з самого початку, було головоломнішим, ніж це усвідомлювало українське суспільство. Ми вийшли із складу іншої держави, але не з Росії, а з СРСР. Підтвердження незалежності України було пов’язане з її виходом із складу держави, яка відразу перестала існувати. Наше завдання з самого початку полягало у відпрацюванні оптимальних відносин з Росією як правонаступницею уже не існуючої держави. Але і Росія формально сама вийшла з тієї ж держави. Вийшли разом, а правонаступниця одна. Це породжувало масу труднощів, і ми ще не пройшли весь шлях розмежування до кінця. Ідучи шляхом розумного компромісу, усвідомлюючи і поважаючи труднощі і реальні права один одного, Україна і Росія коли-небудь будуть наводитися як приклад цивілізованої, конструктивної взаємодії.
Незважаючи на відсутність єдності в нашому суспільстві, ми зуміли порвати з минулим, із системою тоталітарного соціалізму, безповоротньо демонтувавши його основні підвалини. У суперечках, політичній боротьбі і важких компромісах ми створили нову державну систему, наше життя визначається конституцією, що відповідає найвищим демократичним і ліберальним зразкам. Ми остаточно визначилися зі своїм майбутнім. Це ринкова економіка і європейський шлях розвитку, вірність України загальнолюдським цінностям, ідеалам волі і гарантованої демократії. Сумнівів щодо історичного і цивілізаційного вибору України ні в кого не повинно бути.