Метелик
- Автор: Шаррьер Анри
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: «Радянський письменник»
- ISBN: 5-333-01028-5
- Переводчик: Григорій Філіпчук
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Метелик». Краткое содержание книги:
1931 року двадцятип’ятирічного А. Шарр’єра було несправедливо звинувачено в убивстві й засуджено на довічну каторгу. Згодом він написав роман, розповівши про жахіття, які побачив і пережив у французьких в’язницях та на каторзі, а також про свої неодноразові втечі й пов’язані з цим небезпечні пригоди — у відкритому океані, в джунглях, у далеких чужих краях.
1969 року А. Шарр’єра виправдали. Сталося це після виходу у світ книжки «Метелик», яка одразу ж стала бестселером. Відтоді роман витримав у Франції понад десять видань. Американський кінорежисер Ф. Шеффнер зняв за цим твором однойменний фільм, що з величезним успіхом пройшов на екранах багатьох країн світу.
У Радянському Союзі роман А. Шарр’єра виходить уперше.
А що вулиці розгрузають під час дощу, то я вибираю одне узвишшя, що стоїть трохи віддалік од центру села. Певен, що коли йтиме дощ, вода не затопить будови, яку я збираюсь звести.
За десять днів з допомогою негрів-теслярів, що працюють на копальні, ми зводимо прямокутну залу завдовжки двадцять метрів і завширшки — вісім. За тридцятьма чотиримісними столиками зможуть зручно сидіти сто двадцять осіб. Споруджуємо поміст, на який виходитимуть артисти, й шинквас з дванадцятьма високими табуретами на всю ширину зали. Поряд з кабаре будуємо ще одну споруду На, вісім кімнат, де зможуть жити шістнадцять чоловік.
Поїхавши до Джорджтауна купити столи, стільці, посуд і таке інше, я найняв чотирьох прекрасних негритянок до нас у офіціантки. Дая, яка працювала в нашому ресторані теж згодилася поїхати з нами. Одна кулі бренькатиме на старенькому фортепіано, яке я взяв напрокат. Лишається нерозв’язаним питання з видовищем.
Після довгих і нелегких умовлянь мені вдається переконати двох яванок: одну португалку, одну китаянку та двох чорнявок кинути проституцію й стати в нас артистками-роздягальницями. Стара червона завіса, куплена в лахмітника, відкриватиме й закриватиме виставу.
З усіма цими людьми я пливу вгору по річці катером, яким везе нас рибалка-китаєць. У одній крамниці, що торгує спиртним, я набрав у кредит різних напоїв. У крамниці мені довіряють, я розплачуватимусь за продані напої раз на місяць. Крамниця постачатиме нам стільки лікеру, скільки його треба буде. Коли піаністка перепочиватиме, мені стануть у пригоді старий патефон і потерті платівки. В одного індійця, який підібрав пожитки роз’їзного театру, я купив усякі сукні, спідниці, чорні й кольорові панчохи та підв'язки до них, ще добротні ліфчики, і тепер увесь цей мотлох стане «гардеробом» моїх «артисток».
Кюїк-Кюїк придбав столи, стільці й постіль, Індара — склянки й усе необхідне для кабаре, я — напої, крім того, я зайнявся «артистками». Щоб з усім цим упоратися за тиждень, треба було добре побігати. Зрештою, і майно, і люди вже на катері.
За два дні ми припливаємо до копальні. Поява у цьому загубленому в джунглях кутку десяти дівчат зчиняє справжню веремію. Кожен з нас іде із своїм клунком до «Бамбукової хижини»— так ми назвали наше кабаре.
Починаються репетиції. Навчити своїх «артисток» роздягатися — справа— не така легка. Передусім тому, що я дуже погано розмовляю по-англійському, по-друге, все своє життя вони роздягалися вельми швидко, бажаючи якнайхутчіше спекатися клієнта. А тепер їм треба все робити навпаки: що повільніше вони роздягатимуться, то дужче вабитимуть до себе чоловіків. Кожна дівчина повинна мати свою тактику. Спосіб роздягатися мусить цілком гармоніювати з одягом дівчат.
Маркіза в рожевому корсеті, в криноліновій сукні та довгих панталонах з білим мереживом роздягається повільно за ширмою перед великим дзеркалом, в якому публіка може милуватися кожною частиною її тіла, яке вона поступово оголює.
Є у нас одна дівчина, яку ми прозвали Прудкою. В неї гладенький живіт, дуже світлого відтінку кави з молоком шкіра — це чудовий екземпляр змішаної крові, звісно, білого чоловіка з уже світлого кольору негритянкою. Довге чорне хвилясте волосся м’яко спадає їй на божественно круглі плечі. На її повних, високих і, незважаючи на свою важкість, викличних персах зухвало випнулися вперед дещо темніші за їх шкіру соски. Ось така вона, наша Прудка. Все її вбрання закривається застібкою «блискавка». Вона виходить на кін у ковбойських штанях, капелюсі з широкими крисами й білій блузці, рукави якої закінчуються шкіряними торочками. Виходить вона під звуки військового маршу й роззувається, змахуючи ногами, з яких злітають її черевики. «Блискавки» на обох штанинах розкриваються, й штани враз падають на її ступні. Розстібається застібка «блискавка» на її обох рукавах, і блузка розпадається на дві частини.
Ця сцена викликає в публіки шаленство, бо перса Прудкої оголюються миттєво, що нагадує вибух гніву, який довго стримували. З голими стегнами й грудьми вона розкидає ноги, береться руками в боки й дивиться на публіку, потім скидає капелюха й жбурляє його на найближчий до сцени стіл.
Прудка водночас розстібає з обох боків плавки и ураз зриває їх з себе. Коли вона постає перед публікою у вбранні Єви, інша дівчина передає їй величезне віяло з білого пір’я, яким вона, розгорнувши його, прикриває себе.
В день свого відкриття «Бамбукова хижина» переповнена клієнтами. Завітав сюди в повному складі й «штаб» копальні. Ніч закінчується танцями, а останні клієнти розходяться, коли надворі вже розвиднилося. Це справжній успіх, кращого не можна було й сподіватися. Ми дуже потратилися, але ціни на питво підняли високо, тож видатки окупляться. Я вірю, що в нас було б іще більше клієнтів, якби хижина могла їх умістити.