Ідеї з’являються у довільному порядку — дрібні, великі, не дуже гарні, цікаві. У багатьох людей цей процес відбувається як внутрішній монолог і його часто цілком достатньо. Наприклад, ви розмірковуєте, що скажете керівникові, прямуючи до його кабінету. Та існує багато інших випадків, коли записування думок або збирання їх в якийсь інший зовнішній спосіб може дати величезний поштовх продуктивному мисленню.
Збирання ідей
За кілька останніх десятиліть для розвитку творчого мислення над темами та проектами представлено чимало технік мозкового штурму, орієнтованих на записування. Це мапа думок, кластерний аналіз, малювання візерунків, павутина думок, риб’ячий скелет. І хоча автори цих різних схем описували їх як абсолютно різні, для нас, користувачів, усе вищезгадане можна узагальнити так: дозвольте собі виражати та збирати будь-які ідеї, а згодом з’ясуйте, чи годяться вони до справи і що з ними чинити. Зазначу лише одне (а таких переваг багато): ця практика примножує вашу продуктивність — коли у вас є ідея, ви її хапаєте, і це означає, що вам не треба доходити до неї знову.
Найпопулярнішою з цих концепцій і технік є мапа думок, названа так Тоні Бузаном, британським дослідником функціонування мозку, для зображення ідей мозкового штурму в графічному форматі. У мапі думок ключову ідею розміщують у центрі, тоді асоціативні думки розростаються у довільній формі довкола. Наприклад, якщо б мені довелося переїздити до нового офісу, я би подумав про комп’ютери, зміну візитівок, усіх засобів зв’язку, про нові меблі, примикання телефонів, прибирання та пакування речей тощо. Записавши всі ці думки графічно, я б отримав щось подібне:
Ви можете записувати подібні мали думок на стікерах і приклеювати їх до білої дошки, або позначати у програмах опрацювання текстів, програмах для малювання чи в одному з багатьох цифрових додатків для створення мап думок.
Розподілене пізнання
Значною перевагою зовнішнього мозкового штурму є те, що на додачу до збереження ваших оригінальних ідей він допомагає генерувати нові, які 6, можливо, не з’явилися у вас, якби не було цього механізму продукування думок і постійного їх демонстрування. Ніби ваш мозок до вас промовляє: «Слухай, я дам тобі стільки ідей, скільки ти зможеш ефективно використати. Якщо ти не зберігаєш їх у надійний спосіб, я не дам тобі багато ідей. Але якщо ти справді з ними щось чиниш — навіть просто записуєш, щоб оцінити пізніше, — тоді, будь ласка, ось маєш цілу низку. О! Це нагадало мені про ще одну, і ще одну» — і так далі.
Немає нічого небезпечішного, ніж ідея, якщо вона у вас одна.
—
Еміль-Огюст Шартьє
Психологи назвали цей і подібні процеси «розподіленим пізнанням». Воно переносить думки з вашої голови у матеріальний формат, який легко переглядати, — будує «розширений розум». Мій учитель англійської у старшій школі не знав цієї теорії, але дав мені підказку. Він говорив: «Девіде, ти йдеш у коледж і там писатимеш статті. Запиши всі свої нотатки та цитати на окремих картках розміром 7 х 10 см. Коли будеш готовим упорядкувати думки, розклади картки на підлозі, відчуй їхню структуру і з’ясуй, чого бракує». Так містер Едмундсон учив мене моделі природного планування!
Лише той, хто легко сприймає свої ідеї, є їхнім господарем; і лише той, хто є господарем своїх ідей, не буває ними поневолений.
