Дике серце. Таємниця чоловічої душі

А ще є пасивні чоловіки. Гарним прикладом є Авраам. Він завжди ховається за спідницю своєї дружини, коли виникають труднощі. Коли він зі своєю сім’єю змушений через голод іти до Єгипту, то каже фараонові, що Сара — його сестра, аби його не вбили; він ставить її під загрозу заради порятунку власної шкури. Фараон забирає Сару до себе в гарем, але вся хитрість викривається, коли Бог карає єгиптян хворобами. Здавалося б, що Авраам отримав свій урок — та де там, він робить те саме через кілька років, коли перебирається в Герар. Фактично, його син Ісаак передає традицію далі, таким самим чином ризикуючи життям Ребеки. Гріхи батьків передаються далі. Авраам є добрим чоловіком, другом Бога. Але також він боягуз. Я знаю багатьох, подібних на нього. Це чоловіки, що не можуть одружитися з жінкою, яку тягнуть за собою роками. Це ті, які не стануть перед священиком і не скажуть, що насправді думають. Або ж християнські лідери, які ховаються за фіговим листком доброти і «духовності» і ніколи не візьмуться за складну ситуацію. Чоловіки, які впорядковують свої канцелярські скріпки. Ті, котрі ховаються за газетами і не розмовляють із дружинами чи дітьми.

Я також на нього схожий — справжній син Авраама. Я завважив, що перші роки нашого життя в театрі були гарними — але це ще не все. Я також мав роман… зі своєю роботою. Я одружився, не розв’язавши чи навіть не усвідомлюючи глибокі питання власної душі. Раптово, наступного дня після весілля, я стикаюся з реальністю того, що відтепер ця жінка буде моїм постійним супутником, а я не маю найменшої уяви, що значить по-справжньому її любити, ані не знаю, що вона очікує від мене. А якщо я як чоловік запропоную їй усе, що можу, а того буде недостатньо? Ось ризик, до якого я не готовий. Але я знав, що мені до снаги працювати в театрі, отож, я почав проводити там дедалі більше часу. Праця до ночі, у вихідні, а далі — кожна хвилина, крім сну. Я ховався, мов Адам, утікаючи від того, що на мою силу сподіваються, а я насправді сумніваюся, чи вона в мене є.