Точка Обману
- Автор: Браун Дэн
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвіля"
- ISBN: 978-966-14-0912-4
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Точка Обману». Краткое содержание книги:
— Пілотом? — недовірливо витріщилася на нього Рейчел. Щойно я вже мала нагоду спілкуватися з одним пілотом. — Але я прийшла сюди, щоб зустрітися з директором НАСА.
— Так, пані. Я маю наказ доставити вас до нього негайно.
Рейчел не одразу збагнула сказане. А коли збагнула, з’явилося неприємне відчуття, що її надурили. Було зрозуміло, що подорож іще не закінчилася.
— А де ж зараз керівник? — наполегливо й підозріло спитала вона.
— Такої інформації я наразі не маю, — відповів пілот. — Координати я отримаю тоді, коли ми вже будемо в повітрі.
Рейчел відчула, що чоловік не бреше. Вочевидь, не одну її та її шефа Пікерінга тримали сьогодні вранці в невіданні. Президент ставився до питань безпеки надзвичайно серйозно, і Рейчел була ошелешена тим, як швидко та без видимих зусиль він вивів її поза межі досяжності, так би мовити, вивів із системи. Не минуло й півгодини, як я тут, а мене вже позбавили можливості зв’язку, а мій шеф і гадки не має, де я.
І тепер, стоячи перед пілотом, що витягнувся перед нею по стійці «струнко», Рейчел майже не сумнівалася, що події сьогоднішнього ранку було продумано й сплановано заздалегідь. Подобалося їй чи ні, але процес пішов, і вона брала в ньому участь. Залишалося тільки одне запитання: у якому напрямку цей процес пішов.
Упевненим кроком пілот наблизився до стіни і натиснув кнопку. Дальня стіна ангару почала відсуватися, повільно ковзаючи убік. Знадвору до споруди хлинуло світло і вихопило з темряви силует якогось великого об’єкта, що стояв посеред ангару.
У Рейчел аж щелепа відвисла. Боже, поможи.
У центрі ангару стояв грізний на вигляд реактивний винищувач. Такого красивого стрімкого літака вона ще не бачила.
— Ми на ньому полетимо? Не смішіть мене, — вихопилося в неї.
— Спочатку всі так реагують, пані. Але F-14 «Томкет» з подвійним хвостовим оперенням — дуже надійний літак.
Та це ж справжнісінька ракета з крильцями.
Пілот повів її до літака і кивнув на двомісну кабіну.
— Ви полетите ззаду.
— Та невже? — саркастично посміхнулася Рейчел. — А я думала, що ви дозволите мені сісти за штурвал.
Натягнувши комбінезон поверх одягу, Рейчел незграбно сіла в кабіну і ледь умостила стегна на вузькому сидінні.
— Одразу видно, що НАСА не приймає на роботу пілотів з товстими сідницями, — зауважила вона.
Пілот посміхнувся і допоміг їй пристебнутися. А потім надів їй на голову шолом.
— Ми полетимо досить високо, — пояснив він. — Вам знадобиться кисень. — І, витягнувши з бокового ящичка кисневу маску, почав пристібати її до шолома.
— Я сама, — сказала Рейчел і, дотягнувшись рукою, взяла маску.
— Звісно, пані.
Довго пововтузившись із «намордником», вона нарешті пристебнула його до шолома. Маска сиділа на диво незручно і муляла.
Пілот кинув на неї довгий прискіпливий погляд — явно чимось розсмішений.
— Щось не так? — невдоволено спитала Рейчел.
— Та ні, зовсім ні. — Здавалося, командир стримував іронічну посмішку. — Спеціальні пакети — під сидінням. Більшість людей страждають від нудоти під час свого першого польоту на реактивному винищувачі.
— Все буде в нормі, — запевнила його Рейчел приглушеним маскою голосом. — Я не схильна до повітряної хвороби.
Пілот знизав плечима.
— Багато хлопців казали те саме, але мені часто доводилося прибирати після них ригачку.
Вона злегка кивнула. Як романтично.
— Маєте якісь запитання перед польотом?
Рейчел трохи повагалася, а потім постукала пальцем по кисневій масці, що врізалася їй в щоку.
— Ця штука заважає кровообігу. Як ви примудряєтеся терпіти її під час тривалих польотів?
Пілот із розумінням посміхнувся.
— Як? Зазвичай ми не вдягаємо маску догори ногами, пані.
Сидячи в літаку, що стояв на початку злітно-посадкової смуги і ревів двигунами, Рейчел відчула себе кулею в гвинтівці, яка завмерла, чекаючи, що стрілець ось-ось натисне на гачок. Пілот дав газу, подвійні двигуни «томкета» потужно загуркотіли, і, здалося, увесь світ довкола Рейчел затрясся. Пілот відпустив гальма — і Рейчел влипла в сидіння. Реактивний літак рвонув смугою і злетів за лічені секунди. Земля почала віддалятися із запаморочливою швидкістю.
Літак стрімко піднімався, і Рейчел заплющила очі. «Що ж я зробила сьогодні не так? Де помилилася? — подумала вона. — Я ж мала сидіти зараз за столом і готувати доповіді». А натомість вона сиділа у стрімкій летючій торпеді й дихала через кисневу маску.