Смертельний світ
- Автор: Гаррисон Гарри Максвелл
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Смертельний світ». Краткое содержание книги:
— Ніколи не говори цього, — заревів він. — Щоб я більше не чув цього від тебе знову!
Джейсон сидів якомога тихіше, говорив повільно прискіпливо вибираючи кожне слово. Його ж бо життя висіло на волосині.
— Не гнівайся, Керку. Я без поганих намірів. Я на твоєму боці, пам'ятаєш? Я можу говорити з тобою, бо ти бачив набагато більше всесвіту ніж пирійці, що ніколи не покидали планету. Ти звик обговорювати справи. Ти ж знаєш, що слова просто символи. Ми можемо говорити знаючи, що ти не втратиш стримання від простих слів...
Керк повільно опустив руки і відступив. Потім він повернувся і налив собі склянку води з пляшки на столі. Він пив повернений спиною до Джейсона.
Тільки незначна частина поту, що Джейсон втер зі свого мокрого обличчя була спричинена теплом приміщення.
— Мені... шкода. Я втратив самовладання, — сказав Керк, важко падаючи в крісло. — Зазвичай таке не трапляється. Останнім часом важко працював, мабіть, нерви напружені як струни. — Він жодним словом не згадав Джейсонових слів.
— З ким не буває, — сказав йому Джейсон. — Не буду описувати стан своїх нервів коли приземлився на цій планеті. Зрештою мушу визнати ти казав про Пир, щиру правду. Це найнебезпечніше місце у всесвіті. І тільки тутешні пирійці можуть тут вижити. Після мого навчання я можу трошки піднишпорити тут, проте я знаю, що в мене нема шансів вистояти самостійно. Ти певно знаєш, що у мене є восьмирічний охоронець. З цього можна добре збагнути, який у мене тут реальний статус.
Гнів відступив, тепер Керк повернувся тями. Його очі зіщулились у роздумах. "Мене дивує чути це від тебе. Не думав, що почую твоє зізнання ніби хтось може бути у чомусь кращим за тебе. Чи не тому ти прийшов сюди? Щоб довести, що ти не гірший будь-якого тутешнього уродженця пирійця?"
— Тобі плюс один, — зізнався Джейсон. — Я не думав, що це аж так помітно. І я радий бачити, що твій розум не настільки м'язистий як тіло. Так визнаю, це, ймовірно, була основна причина прилетіти сюди, ще була цікавість.
Керк йшов ниткою своїх думок, і дивувався куди вони його ведуть. "Ти прийшов сюди довести, що не гірший уроджених пирійців. Однак тепер ти визнаєш, що будь-який восьмилітка швидший і спритніший за тебе. Це просто не узгоджується з тим, що я про тебе знаю. Якщо ти даєш однією рукою, ти неодмінно забираєш иншою. Яким чином ти все ж відчуваєш свою природну вищість?"
Джейсон надовго замислився перш ніж відповісти.
— Я скажу тобі, — сказав він врешті. — Але обіцяй не хапати мене за барки. Я зараз ставлю на те що твій цивілізований розум може контролювати твої рефлекси. Бо хочу поговорити про строго заборонені на Пирі речі.
— В очах твоїх людей я слабак, тому що я прийшов з зовнішнього світу. Зрозумій, однак, що це теж моя сильна риса. Я можу бачити речі приховані від вас давніми зв'язками і устроєм. Знаєш, старе прислів’я про не спроможність бачити ліс за деревами. — Керк кивнув і Джейсон повів далі.
— Продовжуючи аналогію далі, я приземлився з космосу, і перше, що я зміг розгледіти, був ліс. Для мене певні факти очевидні. Думаю, ви, люди, теж їх знаєте, проте ви ретельно пригнічуєте ваші думки. Це приховані думки, вони для вас цілковите табу. Я висловлю одну з них вголос, сподіваючись ти зможеш стриматись достатньо, щоб мене не вбити.
Великі Керкові руки міцніше стисли підлокітники крісла були єдиною ознакою того, що він слухав. Джейсон говорив тихо, настільки плавно і легко, як ланцет промацує мозок.
— Людські істоти програють війну за Пир. Шансів на перемогу нема. Вони могли б переселитись на иншу планету, однак це не перемога. Проте, якщо вони залишаться і продовжать цю війну, вони тільки продовжать особливо криваву форму расового самогубства. З кожним поколінням населення зменшуватиметься. Поки зрештою планета переможе.
Один підлокітник пластикового і сталевого стільця Керка вирвався від нищівного руху пальців рук. Він цього не помітив. Решта його тіла сиділа непорушною скелею, як і до того, не відриваючи очей від Джейсона.
Відводячи погляд від зламаного крісла, Джейсон підбирав потрібні слова.
— Це не справжня війна, а зловісне лікування симптомів. Як відрізання ракових пальців один по одному. Зрештою все скінчиться смертю. Здається жоден з вас цього не розуміє. Все що ви бачите — дерева. Вам ніколи не спадало на думку, що можна було б спробувати розібратись з причинами цієї війни і скінчити її назавжди.
Керк впустив підлокітник дзиглика з гуркотом на підлогу. Він сидів вражений. "Що, в дідька, ти маєш на увазі? Ти говориш як корчувальник."
Джейсон не питав хто такий корчувальник, однак запам’ятав слово.