Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Нікі м'яко поклала свою руку на руку пророка.

— Вона зовсім не встигла відчути болю, Натан. Я думаю, вона навіть не усвідомила, як це сталося. Вона померла миттєво. І не мучилася.

Занурившись у спогади, Натан розсіяно кивнув головою. Річард поклав руку на плече пророка.

— Мені дуже шкода.

Занурений в похмурі роздуми, Натан опустив брови. По залізному відблиску в його погляді Річард легко здогадався, про що розмірковував пророк. Річард подумав, що і він частенько розмірковував про те ж саме.

У ніяковій тиші Річард вказав на відкритий прохід униз.

— Думаю, нам треба переконатися, що там внизу більше ніхто не ховається.

— З радістю, — відповів Натан.

Між його звернених всередину долонь загорівся Вогонь Чарівника. Розлючений куля рідкого вогню почала обертатися, відкидаючи по кімнаті яскраве світло, чекаючи виконання свого призначення.

Натан схилився у пітьму і звільнив смертоносне полум'я. Воно впало в темряву, люто виючи і висвітлюючи по ходу свого стрімкого польоту різьблені кам'яні стіни.

— Після того, як це спрацює, — сказав Натан, — Я спущуся вниз і обрушу тунель, по якому вони пройшли, щоб переконатися, що, по крайней мірі, тут вони не зможуть знову пройти.

— Я встановлю кілька щитів магії Збитку, щоб переконатися, що вони не зможуть знову просто підкопатися, — запропонувала Ніккі.

Натан неуважно кивнув головою, поринувши в свої думки.

— Лорд Рал, — тихо запитала Кара, — А що тут робить Бенджамін?

Річард глянув у коридор, в якому, терпляче очікуючи, стояв генерал.

— Не знаю. У нього ще не було часу розповісти мені.

Залишивши пильно вдивлятися в темряву Натана наодинці з його думками, Річард з Нікі та Карою зайшли в кімнату до чекаючого його генерала Мейфферта.

— Що ти тут робиш, Бенджамін? — Запитала Кара, не давши Річарду шансу запитати першим. — Ти ж повинен зараз бути в Старому Світі, і нести спустошення Ордену.

— Саме так, — додав Річард, — Не те, щоб я не ціную твою допомогу, але чому ти тут? Ти сказав, що хочеш доповісти мені про якусь проблему, з якою ви зіткнулися.

На мить генерал міцно стиснув губи.

— Так точно, лорд Рал. Ми зіткнулися з великою проблемою.

— Великою проблемою? І що ж це за велика проблема?

— Червона. З крилами. З відьмою-наїзницею.

Річард, спершись об край столу, ковзаючим рухом провів пальцями по волоссю, пригладжуючи їх від чола до потилиці. Він втомився до такого ступеня, що книга, яка лежала перед ним, почала плисти перед очима.

За останні години йому довелося простудіювати таку кількість книг, що він давно втратив лік часу, який він провів тут з тих пір, як повернувся в Народний Палац.

Змагання в Джа-Ла, постійні заколоти, Келен, що зникла з Самюелем, повернення до Палацу, і, як результат, наступний бій — все це, здавалося, відбулося ще в минулому житті.

За допомогою Верни і декількох інших Сестер, Натану вдалося зцілити Еді. Після того, як сили її відновилися, чаклунка продовжувала наполягати на тому, щоб їй дозволили знову відправитися в її самостійну подорож.