Відьмак. Володарка Озера
- Автор: Сапковский Анджей
- Серия: Відьмак #7
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3114-6
- Переводчик: Сергей Валериевич Легеза
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Відьмак. Володарка Озера». Краткое содержание книги:
Десь поміж цими датами розташовано й Новіградську історію. Але десять років — надто великий термін. Чи не можна його скоротити?
Нам відомо, що результатами перемовин Дійкстри з Естерадом Тиссеном була амністія тих, хто сидів у Ковірських в’язницях за «політичними» статтями: колишніх симпатиків «узурпатора Іді» та активних борців із Тиссенідами (тих, кого звуть «терористами», серед яких і ті, які стануть хребтом Вільної Компанії). Серед майбутніх героїв Битви при Бренні наймолодшою, здається, була Юлія Абатемарко (через шістдесят п’ять років після Бренни їй нібито сто років). Тому на момент перетворення на Солодку Вітрогонку (зима 1267–1268 рр.) їй навряд чи набагато більше тридцяти. Зогляду ж на добрий стан її здоров’я ув’язнення Юлії не могло тривати надто довго (як не могло початися раніше, ніж вона закінчила військову академію та набула якогось бойового досвіду). Це звужує проміжок часу повернення Тиссена на престол Повіссу десь до 1255–1260 рр.
Щоправда, чистка дисидентів не обов’язково була миттєвою — скоріше, боротьба із «затятими партизанами» (ВЛ) затягнулася на кілька років, та й трон Повіссу Тиссеніди могли здобути не водночас із Ковіром, а трохи пізніше.
Тож слід вважати події «Вічного вогню» такими, що сталися в 1260 р.
2.8. «Трохи жертовності»
Події оповідання відбулися десь між 1244 р. (перше розставання відьмака з Йеннефер) і 1248 р. (полювання на дракона): Любисток ганить Ґеральта за те, що той не може забути Йеннефер.
Точніше дату можна було б спробувати визначити, спираючись на те, що ми знаємо про Оченько. Уперше побачивши, Ґеральт сприймає її так: «Дівчині не могло бути більше, ніж вісімнадцять років» (ТЖ), — а Любисток пізніше говорить: «Оченько, може, і не наймолодша, але має стільки років, на скільки виглядає» (ТЖ), додаючи, що він знає «лялечку майже з дитинства. Вона для мене… ну… наче молодша сестра». Інакше кажучи, навряд чи вона може бути молодшою за Любистка більше, ніж на п’ять-вісім років (маючи на увазі, що поет не міг бачитися з нею після початку університетського навчання — десь років із чотирнадцяти). Тому рік її народження — приблизно 1229–1230 рр.
Але в оповіданні є ще одна прив’язка до подій — сама доля Оченька: «…через чотири роки Оченько померла від віспи під час епідемії, що шаліла у Визімі» (ТЖ). З іншого оповідання ми знаємо про близьку в часі пошесть: на бенкеті в Цінтрі в 1250 р. барон Кудкудак говорить про свою дружину: «…слабенька й делікатна, а тепер у нашій місцевості саме віспа» (ПЦ). І якщо це та само епідемія, то «чотири роки тому» дають 1246 р.
Оченько ж, виходить, народилася десь у 1228 р. і на шість-сім років молодша за Любистка.
3.1. Кон’юнкція Сфер і Resurrection, початок ери
Для світу відьмака найважливішою подією — завдяки якій тут опинилися різні екзотичні створіння, та й, власне, раси людських і нелюдських істот — було те, що в тексті саги іменується Кон’юнкцією Сфер.
Час цієї події ніде не датовано точно, але подано досить чітко: «…від Кон’юнкції, знову рахуючи по вашому літочисленню, минуло десь тисяча п’ятсот років…» (ХВ)
Водночас наступний том саги «Сезон гроз», окрім іншого, дає формулювання про точку відліку, про хронологію: на рівні «вченої мови» освічена частина суспільства після дати в листах використовує формулу «post Resurrection» (дослівно з латини «після Відновлення», при цьому слід зважати, що в християнстві таке формулювання означає «після Воскресіння», після того, як той, хто ліг, знову встав).
Легко помітити, що між «десь тисяча п’ятсот років» і «1267 p. R.» є проміжок більший, ніж у двісті років. Пояснення цьому, на наш погляд, може бути таким: Кон’юнкція Сфер виявилася явищем досить катастрофічним («…я нащадок тих викинутих сюди нещасних істот, які опинилися серед вас після катаклізму, який ви звете Кон’юнкцією Сфер…» — ХВ). Катастрофічним настільки, що завершення його стало точкою відліку для нового літочислення — ельфійського передусім (оскільки ельфи припливли в цей світ на багато століть раніше за людей; перші ж людські поселенці з’явилися тут у середині восьмого століття post Resurrection).