Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]

Ленґдон також дуже добре знав про цю традицію. Навіть у наш час масони закладали наріжні камені, в котрі запечатували якісь значущі предмети — послання нащадкам, фото, прокламації і навіть прах відомих людей.

— Мета моєї розповіді, — сказав Соломон, поглянувши на сходову шахту, — є очевидною.

— Отже, ти гадаєш, що Втрачене Слово криється в наріжному камені монумента Вашинґтона?

— Я не гадаю, Роберте, я знаю. Втрачене Слово було поховане в наріжному камені цього монумента четвертого липня тисяча вісімсот сорок восьмого року, точно відповідно до масонських ритуалів.

Ленґдон витріщився на нього.

— Наші масонські батьки-засновники поховали слово?

Пітер кивнув.

— Саме це вони й зробили. Вони прекрасно розуміли істинну силу того, що вони ховали.

Всю ніч Ленґдон намагався подумки охопити широкі ефемерні концепції — древні таємниці, Втрачене Слово, секрети древності. Він прагнув чогось солідного, і попри заяви Пітера, що ключ до цього схований у наріжному камені, закладеному під ним, на відстані п'ятсот п'ятдесяти п'яти футів, йому було вкрай важко усвідомити цей факт.

«Люди все своє життя вивчають ці таємниці, але й досі не можуть добратися до могутньої сили, яка здогадно там захована. — Ленґдонові вмить пригадалася Дюрерова «Меланхолія 1» — образ розгубленого і засмученого адепта, оточеного приладдям як свідченням його марних спроб розкрити таємничі загадки алхімії. — Якщо таємниці нарешті розгадають, то невже вони будуть всі в одному місці?!»

Ленґдон завжди був переконаний, що будь-яка відповідь розкидана по всьому світу в тисячах томів... закодована у творах Піфагора, Гермеса, Геракліта, Парацельса та сотень інших вчених. Відповідь шукали у запилених і забутих фоліантах з алхімії, містицизму, магії та філософії. Відповідь крилася у древніх бібліотеках Александрії, у шумерських глиняних табличках, у єгипетських ієрогліфах.