Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
Коваль витріщився на Річарда, як на раптом ожилу у нього на очах металеву заготовку, яка заговорила.
— Ти ж знаєш, що я збираюся платити 1, 75, чому ж пропонуєш за 1, 5?
— Я хочу продати метал за меншу вартість, ніж вам довелося б платити за посередництва транспортної компанії, — пояснив Річард, — щоб ви замість цього купили метал у мене, і тому мені потрібно, щоб ви спершу дали мені в борг 1,25 марки, щоб я міг купити заготовки і доставити їх вам. Завод продасть їх мені тільки в тому випадку, якщо я відразу оплачу їх.
— А що завадить тобі попросту випаруватися з моїми грішми?
— Моє слово.
— Твоє слово? — Реготнув коваль. — Та я тебе знати не знаю!
— Я ж сказав, мені звуть Річард Сайфер. Іцхак до смерті вас боїться, і він довірив мені привезти вам метал, щоб ви не звернули йому шию.
Пан Касселл знову посміхнувся.
— Я зовсім не збирався звертати Іцхаку шию. Цей мужик мені симпатичний. Він затиснутий в лещата. Але не здумай йому передати мої слова. Мені подобається тримати його в напрузі.
— Раз ви цього не хочете, — знизав плечима Річард, — то я не скажу йому, що ви вмієте посміхатися. Однак мені відомо, що ваше становище ще гірше, ніж у Іцхака. Ви повинні поставляти продукцію Ордену, але при цьому залежите від їх методів.
Коваль знову посміхнувся.
— Отже, Річард Сайфер, так коли ж ти будеш тут зі своїм фургоном?
— У мене немає фургона. Але якщо ви погодитеся, я доставлю вам п'ятдесят болванок прямо сюди, — Річард тицьнув на місце у дворі, де Йорі поставив фургон, — і покладу штабелем до світанку.
Пан Касселл насупився.
— Раз у тебе немає фургона, то як ти збираєшся доставити сюди болванки? Пішки?
— Цілком вірно.
— Ти в своєму розумі?
— У мене немає фургона, і я хочу заробити. Тут не так вже далеко. За моїми прикидками, я можу переносити по п'ять штук за ходку. Виходить всього лише десять ходок. До світанку впораюся. Я звик ходити пішки.
— Ану, давай розказуй. Навіщо тобі це треба? Тільки правду!
— Моя дружина недоїдає. Робочий осередок забирає майже всю мою зарплату, оскільки я можу працювати, і віддає її тим, хто не працює. Через те, що я працездатний, я став рабом тих, хто працювати не може або не хоче. Такий підхід заохочує людей знаходити всілякі приводи надавати іншим піклуватися про них. Мені дуже не подобається бути рабом. І я прикинув, що зможу укласти з вами угоду, запропонувавши більш вигідну ціну. Ми обидва при цьому виграємо. Цінність за цінність.
— А якщо я погоджуся, то на що ти маєш намір витратити ці гроші? Розважитися малість? Пропити їх?
— Мені потрібні гроші, щоб купити фургон і коней. Коваль насупився ще сильніше.
— А для чого тобі фургон?
— Мені потрібен фургон, щоб доставляти вам метал, який ви станете у мене купувати, тому що я можу продавати вам його за більш низькою ціною і доставляти тоді, коли треба.
— Хочеш бути похованим на небесах? — Річард посміхнувся.
— Ні. Мені просто несподівано прийшло в голову, що імператор бажає, щоб палац був побудований. Наскільки мені відомо, у них на будівництві достатньо рабів — людей, яких вони захопили. Але рабів недостатньо, щоб робити все. Їм потрібні люди на зразок вас і ливарників.
Якщо власті Ордена хочуть, щоб роботи просувалися, а не пояснювати імператору Джегану, чому справа стоїть, то вирішать за краще дивитися в інший бік. І в цій вимушеній ситуації відкривається ряд можливостей. Вважаю, мені доведеться підкупити декого з чиновників, щоб вони займалися справами де-небудь в іншому місці, коли я приїжджаю за вантажем, але я вже заклав це в ціну. Я буду працювати сам по собі, не створюючи транспортної компанії, так що вони зможуть вважати це способом задоволення їх потреб без необхідності скасовувати ними ж накладених сили-силенної обмежень.
Ви отримаєте метал за більш низькою ціною, ніж зараз, а я зможу вам його поставляти. Зараз ви не можете отримати необхідне навіть за високою ціною. А так ви теж будете виготовляти більше продукції. Ми обоє будемо у виграші.
Коваль якийсь час розмірковував, наче намагаючись знайти слабку ланку в пропонованому Річардом плані.
— Або ти найдурніший з усіх шахраїв, що я бачив, або… навіть не знаю, хто. Але мені дихає в потилицю брат Нарев, а це далеко не подарунок. Зовсім не подарунок. Напевно, мені не варто тобі цього говорити, але ж ти знаєш, як мене боїться Іцхак? Так от, я лякаюся в десть разів сильніше, коли брат Нарев приходить поцікавитися, чому вироби не готові. Брати не бажають нічого знати про мої проблеми, вони просто хочуть те, що їм потрібно.