Викрадачі
- Автор: Костова Элизабет
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Клуб сімейного дозвілля
- ISBN: 978-966-14-0916-2
- Переводчик: Володимир Поляков
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Викрадачі». Краткое содержание книги:
До психіатричної клініки потрапляє незвичайний пацієнт — талановитий художник Роберт Олівер, який учинив напад… на витвір мистецтва — картину, якій понад 100 років. Одержимий бажанням розгадати таємницю, що мучить генія, закріплений за ним лікар Ендрю Марлоу вирушає в захопливу подорож, щоб віч-на-віч зустрітися з натхненням і пристрастю, що пережили століття…
— А ви намагались їх повернути?
— Аякже! Надіслав листа Оліверу на адресу, яку він залишив мені після нашої першої зустрічі, але за місяць лист повернувся до мене. На конверті значилося, що така особа за даною адресою не мешкає.
Напевно, то Кейт, яка сама була не своя від люті.
— І більше ви з ним не спілкувалися?
— Спілкувалися. Гадаю, то було тільки на гірше. Він надіслав мені короткого листа. Наразі це єдина річ, яка зберігається в тій шухляді.
Розділ 98
Я повільно підвівся й пішов до шухляди, на яку вказував Анрі Робінсон, а він не зводив з мене очей. Я відчував щось нереальне в тому, що знаходжуся у цій заставленій речами кімнаті разом з людиною, що жила вже майже це ціле сторіччя, й знову розкопую минуле свого пацієнта, який не тільки вчинив напад на витвір мистецтва, а й здійснив, як виявляється, крадіжку приватних паперів. І все ж мені було дуже важко засуджувати Роберта. На мене раптом вплинула різниця в часі між Парижем і Вашингтоном: я згадав обійми Мері й одразу зажадав повернутися додому, до неї. Потім збагнув, що вона дома не в мене, а в себе. Що значать для молодої вільної особи чотири ночі й один сніданок? У мене ослабли пальці, але шухляду я відчинив.
Усередині лежав конверт з датою — іще до випадку з «Ледою», — вашингтонським поштовим штемпелем, позначками міжнародного відправлення. В конверті — складений аркушик з блокнота.
Шановний пане Робінсоне!
Будь ласка, пробачте мені, що запозичив Ваші листи. Я НЕОДМІННО поверну їх Вам рано чи пізно, але наразі працюю над великою картиною, тому мені потрібно перечитувати їх щодня. Це чудові листи, сповнені її особистості — сподіваюся, із цим Ви погодитеся. Цілком усвідомлюю свою провину, але врешті-решт, у мене вони будуть, напевно, цілішими. Я запам’ятав з них досить багато, щоб виконати серію робіт, уже завершену, і вважаю ці роботи своїми найкращими, але МЕНІ КОНЧЕ ПОТРІБНО мати змогу перечитувати їх кожного дня. Інколи я серед ночі прокидаюся й перечитую. Нова серія моїх картин, дуже серйозних, має показати світові, що Беатриса де Клерваль була однією з найвидатніших жінок свого часу й одним з великих художників дев’ятнадцятого століття. Вона припинила писати зовсім молодою. За неї потрібно помститися, тому що вона могла б писати картини ще багато десятиліть, якби їй не перешкоджали. Що саме перешкоджало? Ми з Вами усвідомлюємо, що вона була генієм. Ви добре зрозумієте, як я закохався в неї, який я захоплений нею. Можливо, Вам також відомо, що то таке — не мати змоги малювати, коли тобі хочеться; повинні знати, навіть якщо Ви самі не пишете картин.
Дякую Вам за допомогу й за те, що Ви читали мені її слова. Пробачте мені мій вчинок. Я віддячу Вам тисячу разів.