Астальдо
- Автор: Горностаєва Мирослава
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Астальдо». Краткое содержание книги:
— Ви хотіли бачити мене, мій князю? — спитав Тіліс тихим розважним голосом.
— Так, воїне, — мовив Фіндекано, — я хотів би запитати вас, чи не побачили ви чогось дивного в орках з цього загону.
По дорозі Фіндекано вже запитав про це кількох Ельдар, і вони здивовано подивилися на свого воєводу: ну орки і орки… Бачили, мовляв, всяких…
— Я вже стикався з подібними, — відповів Тіліс, — і до Війни Стихій, і в Першу Белеріандську… Можливо — це якесь окреме плем’я, не дуже численне… Можливо — подальший плід чародійства Морока, або Саурона, бо під час Першої Війни саме він хазяйнував в Ангбанді. Вони розумніші, зліші і організованіші. Озброюють їх краще, ніж основне військо, і посилають туди, де потрібно хоч трохи думати головою. До Війни Стихій мені доводилося бачити і ще більш розумних тварей — майже білошкірих, менш волохатих. Ці були найжахливіші — якщо звичайні орки дивляться на полонених як на харч, і розважаються їхніми муками, то ці вже були розумними настільки, що бажали наших nissi.
— Не зрозумів…
— Вони оскверняли наших дів і жон, поєднуючись з ними тілами. Оскільки у тварей відсутнє fеа, то про поєднання душ не могло бути і мови. Але бідолашні nissi, навіть, якщо їм вдавалося вціліти…опісля… помирали просто від огиди.
Фіндекано з хвилину обмірковував почуте. Воно дійсно було настільки огидним, що його трохи не знудило. З’єднання тіл без поєднання душ… Проти волі ніsse… На таке дійсно міг наважитись лише орк, та й то якось особливо оброблений Морінготто.
— А під час останніх воєн ви не бачили подібних… істот?
— Ні, мій князю… Тварі, подібні сьогоднішнім, воювали у Східному Белеріанді… Я був тоді серед Нандор Оссиріанду — вивчав душу лісу. Вони теж були добре озброєні — стріли лісових Еldrim не пробивали їхні обладунки. Нам тоді допомогли живі дерева, пастирі лісів.
— Живі дерева? Я думав, що це легенда…
— Ні, вони дійсно існують і дружать з Лаіквенді. Якби не вони — нам довелося б розділити долю князя Нандор Денетора. А оті… істоти, про яких я вам говорив, майже всі були винищені під час Війни Стихій. Принаймні, такі чутки кружляли Белеріандом. Опирались вони люто — в хоробрості їм не відмовиш. Особливо, якщо врахувати — хто бився в тій війні проти лиха з Утумно і Ангбанду.
— Ви сказали — майже?
— Я думав, що і тварей, подібних сьогоднішнім, більше не існує, однак…
— Я вдячний вам, воїне Тіліс, ви дали мені привід для роздумів.
Тіліс граційно звівся на ноги:
— О, якби наша розмова була більш витонченою, і приємною для обох, мій князю… Такі огидні речі були б не гідні і спогаду, однак, обставини…
Фіндекано дійсно довго обдумував почуте і зробив висновок, що занадто насолоджуватись перемогою не випадає. Тварі з Ангбанду мали неприємну властивість змінюватись — щоразу Ельдар атакували інакші орки, не схожі на попередніх. Ті орки, котрі вбили Аракано, були схожі на лютих мавп і мали приблизно стільки ж розуму. Орки, з якими Ельдар билися в Дагор Аглареб, відріжнялися від своїх попередників приблизно так, як напіврозумний пес з Валінору від звичайної тутешньої собаки. Орки, яких було знищено сьогодні, були тупими і хижими, але розумними істотами… Їхній командир повів загін у пастку, все так, однак вони діяли цілком розважливо під час розгрому — ті, давні орки, просто або кинулись би навтікача, або бились би з нападниками кожен сам по собі. Фіндекано згадав, як під час Дагор Аглареб, лучники-орки розстрілювали тих своїх вояків, котрі повернули назад. Він тоді не роздивився їх гаразд — задалеко. Може, це якраз і були тварі, подібні тим, про яких оповідав Тіліс. А може, Морінготто використовує їх як воєвод, cano … Посланник, котрий приніс Макалауре косу Руссандола… Посланник на gauri з-під Барад-Ейтель… Хто там особливо роздивлявся, який він з виду… «Командир Игир»… Ну, той більше нагадував оцих, що сьогодні… Може спробувати розпитати Майтімо — він міг щось бачити… Ні, Майтімо не можна… Але ж потрібно знати, що за нечисть вилізе з-за брами Ангбанду наступного разу… Може, з ними вже не пройде такий доволі простий хід, як оця військова хитрість з відпочивальниками.
— Ти є таким задумливим, meldo… Адже ми перемогли…
Очі кольору морської хвилі… Еріен…
— Перемогли, vanimelde… А як інакше?