Безсоння
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4457-0
- Переводчик: К. Г. Борисенко
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Безсоння». Краткое содержание книги:
Популярні твори Стівена Кінга видають багатьма мовами — і перед вами український переклад роману «Безсоння».
Коли раптом приходить безсоння, здається, це скоро минеться. Та воно триває й триває, змушує страждати, розпалює лють і огортає туманом думки. Безсонні ночі сповнені кривавими видіннями, що дуже нагадують реальність. Для Ральфа Робертса це стало справжнім кошмаром, і він впевнений: ще трохи, і розум покине його…
Моторошне відчуття фатальності охопило Ральфа, а з ним прийшло й інтуїтивне розуміння сил, що оточують його і Луїзу. Ральф цілком міг обійтися й без них. Неважливо, якими були ці сили — шляхетними чи підлими, належали вони Визначеності чи Випадковості, важливо лише те, що вони грандіозні, і саме вони перетворювали все сказане Клото й Лахесісом щодо свободи вибору й волі на сміх. Ральф та Луїза виявилися лише спицями у величезній колісниці — колісниці, яка везе їх до джерела, незважаючи на те, що вони дедалі заглиблюються в тунель.
— Чи не знайдеться у вас кількох монеток, пане?
Ральф зісковзнув трохи нижче, щоб жебрак міг чути його.
— Можу побитися об заклад — знову зателефонував дядько з Декстера. Повідомив, що можна отримати роботу на фабриці… Але тільки якщо ти приїдеш сьогодні. Правильно?
П’яниця здивовано кліпнув.
— Hу… Та-ак. Щось типу того. — Він щиро вірив своїй вигадці — більше, ніж будь-хто із тих, що слухали його. — Чудова робота. І я зможу отримати її. О другій годині відправляється автобус на Бангор і Арустук, але квиток коштує п’ять п’ятдесят, а в мене всього п’ятнадцять центів…
— У тебе сімдесят шість центів, — утрутилася Луїза. — Дві монетки по п’ятнадцять, дві по десять, п’ять центів і один. Але незважаючи на те, що ти багато п’єш, у тебе дуже здорова аура. Ти здоровий як бик.
П’яниця розгублено подивився на неї, позадкував трохи і шелепнувся.
— Не хвилюйся, — заспокоїв його Ральф. — Моя дружина всюди бачить аури. Вона дуже духовна людина.
— Невже?
— До того ж вона великодушна, гадаю, вона дасть тобі більше, ніж кілька монет. Чи не так, Еліс?
— Але він же все проп’є, — заперечила Луїза. — Немає для нього ніякої роботи в Декстері.
— Можливо, й так, — погодився Ральф, свердлячи її поглядом. — Але в нього здорова аура. Абсолютно.
— Гадаю, по-своєму ви теж духовні, — мовив п’яниця. Він і далі поглядав то на Луїзу, то на Ральфа, але тепер у його очах загорілася надія.
— Знаєш, ти правий, — сказав Ральф. — Віднедавна це стало дуже важливо. — Він склав губи трубочкою, немов до нього прийшла цікава думка, і зітхнув. Яскраво-зелений промінь відокремився від аури жебрака й увійшов у Ральфа. Ні з чим неможливо було сплутати його смак: яблучне вино Буннера. Терпке, низькосортне, але все одно приємне, — воно було по-робітничому іскристе й підбадьорливе. Разом зі смаком прийшло й відчуття сили, що вже було добре, і ясність думок, що було ще краще.
А Луїза тим часом дістала із сумочки двадцятидоларову банкноту. П’яниця не одразу помітив її, він дивився в небо. І в цей момент від його аури відокремився ще один яскраво-зелений промінь. Він блискавкою сковзнув над зарослою травою й увійшов у рот і ніздрі Луїзи. Банкнота в її руках здригнулася.
— О Боже, як добре!
— Хай їм чорт, цим реактивним літакам Чарлстонської авіаційної бази! — осудливо вигукнув жебрак. — Вони не повинні долати звуковий бар’єр, поки не дістануться до океану! Я мало не впісяв… — Погляд його впав на протягнені гроші, він ще більше насупився. — Ха-а, що ви ще задумали? Якийсь жарт? Ви мене маєте за дурня? Може, я й занадто багато п’ю, але дурнішим від цього не стаю.
«Зачекай, — подумав Ральф. — Ще станеш, якщо не кинеш пити».
— Ніхто й не вважає вас дурним, — сказала Луїза. — Ми зовсім не жартуємо. Візьміть гроші, сер.
Жебрак намагався триматися насторожі, але після більш уважного погляду на Луїзу (і швидкого на Ральфа) підозрілість була переможена широкою посмішкою. Він підійшов до Луїзи й простягнув руку за грішми, які заробив, навіть не здогадуючись про це.
Луїза відсмикнула руку, перш ніж чоловік устиг доторкнутися до банкноти.
— Обов’язково купіть що-небудь поїсти, а не лише випивку. І подумайте, чи задоволені ви своїм життям.
— Ви абсолютно праві! — натхненно вигукнув жебрак. Він не зводив очей з банкноти, затиснутої між пальцями Луїзи. — Абсолютно, мем! За рікою є центр реабілітації. Чи не податися мені туди? Чесно, я подумую про це. Я думаю про це щодня. — Але погляд його був прикутий до двадцятки, у нього навіть слинка потекла, передчуваючи швидкий бенкет. Луїза глянула на Ральфа, знизала плечима й віддала гроші.
— Спасибі! Спасибі, мадам! — Потім він обернувся до Ральфа: — Та вона справжня чарівниця. Сподіваюся, вам це відомо.
Ральф піднесено глянув на Луїзу.
— Я й сам знаю, — сказав він.
За півгодини Ральф і Луїза йшли між іржавими рейками, що обгинали Муніципал Голф-Курс… Ось лише після зустрічі з жебраком вони піднялися трохи вище, і «йшли» було не зовсім точним визначенням. По-перше, вони не докладали жодних зусиль, до того ж Ральфові здавалося, що вони радше ковзають, ніж ідуть. Він не був цілком певен, що вони видимі світу шот-таймерів, Біля їхніх ніг діловито снували білки, збираючи запаси на зиму, а якось Луїза різко пригнулася, коли кропив’яник мало не зачепив крильми її голову. Птах різко злетів угору, немов лише в останній момент помітив, що на його шляху була жива істота. Гравці в гольф також не звертали на них ніякої уваги. На думку Ральфа, ці люди завжди самозаглиблені до одержимості, однак тепер їхня заглибленість у себе здавалася просто екстремальною. Якби він побачив двох дорослих, чисто одягнених людей, що брели старою залізничною колією, його зацікавило б те, що ті задумали й куди йдуть. «Гадаю, особливо цікавим мені видався б той факт, що жінка постійно бурмоче: “Залишайся на місці, клята штуковино” — і підтримує спідницю», — подумав Ральф і посміхнувся. Але гравці в гольф навіть не глянули в їхній бік. Думка, що вони з Луїзою знову стали невидимими — або, принаймні, напівпрозорими, — здавалася все більш правдоподібною. Правдоподібною і… турбувала. «Час біжить швидше, коли ти на підйомі», — сказав старий Дор.