Американська трагедія
- Автор: Драйзер Теодор
- Год: 1955
- Язык: украинский
- Год: Радянський письменник
- Переводчик: Леонид Иванович Смилянский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Американська трагедія». Краткое содержание книги:
Але вже сама думка про це і про Роберту (чому його мозок уперто зв’язує це з Робертою?), сама ця думка жахлива, і він не повинен, не повинен пускати її в своє серце. Ніколи, ніколи, ніколи! Не повинен! Це огидно! Жахливо! Адже це думка про убивство! Убивство?!! Але він був до того збуджений листом Роберти і цілковитою його протилежністю — листом Сондри… такими чарівними і спокусливими барвами малювала Сондра своє — і його — життя, що він навіть під загрозою смерті не зміг би відкинути думку про таке неначебто легке і природне розв'язання всіх своїх труднощів… якби тільки такий випадок трапився з ним і з Робертою. Кінець кінцем, хіба він замишляє злочин? Ні, він просто думає, що коли б сталося таке нещастя, коли б тільки воно могло статися… Так, але коли б тільки воно могло статися! Темна і лиха думка, яку він не повинен, не повинен допускати. НЕ ПОВИНЕН. І все ж… все ж… Він чудовий плавець, він, без сумніву, доплив би до берега, яка б не була відстань. А Роберта — він це знав (адже минулого літа вони їздили на озера і купалися) — не вміла плавати. І тоді… тоді… Ну, тоді, якщо тільки він не допоможе їй, то, звичайно…
Він сидів у своїй кімнаті, в пітьмі, між пів на десяту і десятою вечора, і думав про це, — і в нього було дивне, неспокійне відчуття, наче мурашки бігали по всьому тілу, від самої маківки і до кінчиків пальців. Дивовижна і страшна думка! І її підказала йому ця газета. Хіба не дивно? І до того ж у тій самій місцевості, куди він тепер поїде до Сондри, скрізь багато, дуже багато озер, десятки, як вона: казала… А Роберта любить далекі прогулянки і любить кататися на човні, хоч вона і не вміє плавати, не вміє плавати… не вміє плавати. І от вони чи принаймні він їде туди, де безліч озер… Вони можуть поїхати вдвох — він і Роберта, — чого б ні? Чого? Адже вони вже говорили про те, щоб поїхати куди-небудь за місто четвертого липня[4 липня — свято з нагоди проголошення незалежності Сполучених Штатів (1776 р.)], коли обмірковували свій остаточний від'їзд.
Але ні, ні! Хоч як би він не хотів позбутися Роберти, сама думка про нещастя з нею надто мерзотна, злочинна, жахлива! Ні, він ні на одну мить не повинен пускати в своє серце такі думки. Це надто мерзенно, надто негідно, надто страшно! Жахлива' думка! Подумати тільки, що вона увійшла в його мозок! І саме тепер, тепер, коли Роберта вимагає, щоб він поїхав разом з нею.
Смерть!
Убивство!
Убивство Роберти!
Але треба ж врятуватися від неї, від цієї безглуздої, настійної, непохитної вимоги. При самій тільки думці про неї Клайд весь похолодів, і піт виступив на всьому тілі. І тепер, коли… коли… Але він не повинен думати про це! І до того ж — смерть ще не народженої дитини!
Але як же можна думати про такі речі обмірковано, навмисно? І все ж… скільки людей тоне ось так у літній час… юнаки і дівчата… чоловіки і жінки… тут і там… скрізь. Зрозуміло, він не хоче, аби щось подібне до цього трапилося з Робертою. І особливо тепер. Він не такий, хоч який не є поганий. Ні. Ні. Він не такий. Від самої думки про це холодний піт виступив на його обличчі і руках. Він не такий. Порядні люди, що мають здоровий глузд, не думають про такі речі. І він теж не буде… від цієї хвилини.
Дуже невдоволений сам собою, — тим, що така страшна' думка могла оволодіти ним, — він підвівся, засвітив лампу і перечитав замітку в газеті з усім спокоєм, на який тільки був здатний, наче цим осуджував і відкидав раз і назавжди все, що вона: йому навіяла. Потім одягнувся і вийшов з дому: він пройшовся по Уікігі авеню і по Сентрал авеню, потім по Дубовій, і навкружним шляхом знову вийшов на Сентрал авеню, почуваючи, що він нібито відходить від спокуси, від мани, яка так тривожила його досі. І через деякий час, відчувши себе краще, спокійніше, нормальніше, людяніше, — він так цього хотів! — Клайд повернувся додому і ліг спати з почуттям, що йому справді пощастило звільнитися від підступної і страхітливої спокуси! Ніколи більше він не повинен думати про це! Він не повинен більше думати про це. Ніколи, ніколи, ніколи він не повинен думати про це… ніколи.