Нафта
- Автор: Пазолини Пьер Паоло
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7233-7
- Переводчик: Юлія Вікторівна Григоренко
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Нафта». Краткое содержание книги:
«Я розпочав писати книгу, яка буде моєю справою протягом років, може, до кінця життя. Не хочу про неї розповідати…; досить сказати, що це щось штибу «підсумку» всього, що я пізнав, усіх моїх спогадів». Так Пазоліні описав свій останній роман, якому судилося лишитися незавершеним через несподівану й трагічну смерть автора. Роман «Нафта», розпочатий на початку шістдесятих, у часи світової нафтової кризи, робота над яким тривала аж до смерті письменника, у листопаді 1975 року, — це великий уривок того, що мало стати романом-monstruum, обсягом приблизно дві тисячі сторінок. Це відчайдушні розсліди людської природи, вивчення таємниць сексуальності й усе це на тлі розколу розквітлої Італії з її зухвалою економічною політикою та таємними змовами у владі.
У цю хвилину знову почулося свистіння, й тепер уже на цьому прийшов кінець. Заодно, у дивовижному поєднанніa[359] зіграли два фактори: політична критика (попри те, що вона була все ж малозрозумілою, та здається, слушною й на межі терпіння), а також обивательська втома через непростимо довге завдання. Обидві ці підстави, які діяли в такій чудовій гармонії, перш за все вилилися в те, що пані Карінелла розридалася (втім, вона особа тонкосльоза), й те, що негайно розгорілися «дебати», під час яких усі нетерпляче прагнули дійти до спільного, одностайного, непереборного осуду будь-якого персоналізму[360], патерналізму[361] настановам ex cathedra[362] чи репресивності. Непереконливий заклик Ф., який, маючи на увазі свист, пропонував висловлюватися раціональніше, ніж це роблять бовдури, наразі залишився поза увагою, викликавши лише легку усмішку крізь сльози у пані Карінелли, хоч було цілком зрозуміло, що вона не збиралася доходити згоди з паном Ф.
— Вставити у середину попереднього розділу (128-го) короткий переказ поточної політичної ситуації в Італії, чи ж то причини, які штовхнули Чефіса піти з ЕНІ у «Монтедісон» і до того, що він за допомогою фашистів посів президентську посаду в «Едісон» (˂…˃ тощо).
— Такі «історичні обставини», — які Карло Перший пережив, запустивши за спиною Чефіса новий різновид революційного антифашизму, наслідуючи міжнародний курс Чефіса, — Карло Другий, таким чином «регресуючи» й займаючись «прагматичною політикою»[363] (вступивши в союз з фашистами), згодом переживає й доводить до кінця.
Кіа, наприкінці серпня 1974-го
Нотатка 128с
˃ ПРОДОВЖЕННЯ
«ПЕРЕД ПРОЗРІННЯМ ТА ГРОЮ СЛІВ»
Він навчився чесності, поєднавши її з розрахунком, чим і вирив собі могилу (втім, не Аполлонію, тому, що Тіанський, ані тому ж таки Фройду). Мабуть, він лише частково змінив свої антифашистські погляди та стосунки з фашистами. Назвав лише деякі сторони чи складові того чогось непристойного, котрим була нова реальна Влада: він вчинив номінальний вчинок, хоч за своїм виглядом та складом він був ритуальним. З приводу розвитку та свого ставлення до прогресу, який розсудливо назвали «громадянським розвитком», ось уривки з його записів, у яких цілковито додержано «курсусу» катехізисного характеру[364].
«Визначивши збитки, яких зазнала держава через невдалу спробу зв’язати програму громадянського розвитку та економічну програму, ми дійшли двох висновків: по-перше, партії, які беруть на себе відповідальність керувати країною, мають, не піддаючись поспіху, який трапляється, коли строки короткі, намагатися усі разом визначити спонуки, цілі, способи здійснення та строки програми громадянського розвитку, найголовнішою метою якої повинен стати розвиток особистості кожного громадянина демократичної держави з високим рівнем громадянської активності та з тісними зв’язками, що гуртують людей, а тому ця програма не може розраховуватись на короткий термін. По-друге, партії повинні визначити економічну програму, узгоджуючи її з програмою громадянського розвитку. Врахувавши недоліки, які були виявлені політикою створення економічної програми, ми дійшли висновку, що наразі вона, використовуючи всі природні ресурси, технічні можливості, людські сили, які є в розпорядженні, тим самим уникаючи даремних витрат на неналежні дослідження, витік мізків та капіталу, еміграції населення, — має створити умови для сучасного врівноваженого розвитку…»{75}
359
а у гармонії.
360
Персоналізм (лат. persona — «особа») — релігійно-ідеалістична течія в сучасній філософії, яка розглядає особу як первинну реальність і найвищу духовну цінність, а світ — як вияв творчої активності верховної особи — Бога.
361
Патерналізм — благочинна діяльність, спрямована на задоволення інтересів трудящих. Піклування держави про своїх громадян, фірми — про своїх працівників, однієї країни — про іншу. Переконання в тому, що держава, уряд зобов’язані забезпечувати потреби громадян за рахунок держави, брати на себе всі турботи про них.
362
Беззастережно, авторитетно (лат.).
363
Realpolitik (від реалістична, прагматична, практична політика) — німецький термін, що означає політичний курс, за якого передовсім керуються практичними та матеріалістичними міркуваннями, а не етикою, мораллю чи ідеологією.
364
У латинській прозі так називали особливу ритмомелодійну будову мови, в якій відбувається чергування або ж складів у словах, або ж наголосів, залежно від різновиду курсусу.