Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0141-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар». Краткое содержание книги:
Мета коментаря — дати чітке системне уявлення про судову владу як соціально-правовий інститут, розкрити правові та організаційні проблеми її функціонування внаслідок проведення судової реформи в державі. На основі чинного законодавства, практики його застосування і досягнень юридичної науки розглядаються питання змісту, ознак, принципів, функцій та форм реалізації судової влади, статусу та особливостей формування суддівського корпусу, порядку побудови судової системи України.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями судоустрою і проблемами організації судової влади на теренах України.
Заробітна плата працівників апарату судів складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших гарантій, пільг і компенсацій, що передбачені Законом України «Про державну службу».
Аналогічне положення поширюється і на працівників Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Національної школи суддів України, чиє побутове забезпечення і рівень соціального захисту не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
Суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України визначають у своїх кошторисах кошти на представницькі витрати, а також на забезпечення своїх поточних потреб самостійно. Однак вони мають право брати зобов’язання на витрачання бюджетних коштів тільки в межах асигнувань, наданих їм на бюджетний рік відповідно до бюджетного призначення. Зобов’язання — це відповідальність розпорядника коштів бюджету як споживача товарів, робіт, послуг. Зобов’язання виникають із договорів, згідно з якими він повинен сплатити належну суму виконавцю за умов реалізації цих договорів.
На Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, а також Державну судову адміністрацію України коментованим Законом покладено обов’язок у разі смерті судді або судді у відставці по організації його поховання та увічнення його пам’яті (опублікування некролога, впорядкування могили, виготовлення таблички тощо), на що у їх кошторисах мають бути передбачені видатки на відповідні цілі.
Глава 2. ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 145. Статус Державної судової адміністрації України
1. Державна судова адміністрація України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
2. Державна судова адміністрація України підзвітна з’їзду суддів України.
3. Територіальні управління Державної судової адміністрації України утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
4. Посадові особи Державної судової адміністрації України, її територіальних управлінь є державними службовцями.
5. Державна судова адміністрація України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.
6. Положення про Державну судову адміністрацію України затверджується Радою суддів України.
Законом, що коментується, закріплено новий статус органу, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів, — Державної судової адміністрації України. Будучи підзвітною з’їзду суддів України, вона, по суті, виступає виконавчим органом суддівського самоврядування.
З березня 2003 року, ще на виконання минулої редакції Закону «Про судоустрій», Указом Президента України було затверджено Положення про Державну судову адміністрацію України (ДСА), яке визначало її як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Однак Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, шостої статті 127, частини п’ятої статті 128 Закону України «Про судоустрій», указів Президента України «Про Державну судову адміністрацію України», «Про Положення про Державну судову адміністрацію України» від 17 грудня 2009 року № 32-рп/2009, главу держави було позбавлено компетенції регламентувати діяльність цього органу.
Конституційний Суд України виходив з того, що Президент України здійснює повноваження, визначені Конституцією України (пункт 31 частини першої статті 106), що унеможливлює виконання ним інших повноважень, крім встановлених Основним Законом України. Верховна Рада України у 2002 році прийняла Закон (Закон України «Про судоустрій», тепер нечинний), в частині другій статті 125 якого закріплено положення, що Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи. У частинах другій, шостій статті 127 Закону Президента України визначено суб’єктом, який призначає на посаду та звільняє з посади Голову Державної судової адміністрації України, його заступників. Згідно з частиною п’ятою статті 128 Закону положення про Державну судову адміністрацію України затверджується указом Президента України за поданням Прем’єр-міністра України, погодженим із Радою суддів України. На виконання Закону Президент України видав Указ № 780 та Указ № 182, якими було утворено Державну судову адміністрацію України та затверджено положення про неї.