Гаррі Поттер і орден Фенікса (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #5
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-42-3
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і орден Фенікса (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
На превеликий подив Гаррі, Дамблдор і далі всміхався. Він поглянув на професорку Трелоні, що невтішно ридала на валізі, і сказав: - Авжеж, професорко Амбридж, це слушно. Ви маєте повне право як Верховний інквізитор звільняти моїх учителів. Але ви не вповноважені виганяти їх із замку, - він люб'язно вклонився. - Право приймати такі рішення все ще належить директорові, а я хочу, щоб професорка Трелоні залишалася жити в Гоґвортсі.
На цих словах професорка Трелоні нестямно зареготала, ледве заглушуючи гикавку.
- Ні... ні, я п-піду, Дамблдоре! Я п-покину Гоґвортс і п-по-шукаю собі долі деінде...
- Ні, Сивіло, - урвав її Дамблдор, - ти залишишся.
Він обернувся до професорки Макґонеґел.
- Професорко Макґонеґел, чи я можу вас попросити відвести Сивілу назад?
- Авжеж, - відповіла Макґонеґел. - Уставай, Сивіло...
З юрби швиденько вийшла професорка Спраут і схопила Трелоні за другу руку. Разом вони повели її повз Амбридж угору по мармурових сходах. Підбіг професор Флитвік з витягнутою чарівною паличкою. Він пискнув «Локомотор валізи!» - і багаж професорки Трелоні піднявся в повітря й поплив за нею. Професор Флитвік замикав цю процесію.
Професорка Амбридж стояла мов укопана, втупившись у Дамблдора, що все ще люб'язно всміхався.
- А що, - просичала вона так, що чутно було на весь вестибюль, - ви збираєтесь робити, коли я призначу нового вчителя віщування і йому буде потрібне її помешкання?
- О, цим можете не перейматися, - чемно відповів Дамблдор. - Знаєте, я вже знайшов нового вчителя віщування, і його влаштовує помешкання на першому поверсі.
- Ви знайшли?.. - пронизливо перепитала Амбридж. - Ви знайшли? Чи не могла б я вам нагадати, Дамблдоре, що, згідно з освітньою постановою номер двадцять два...
- ...міністерство має право призначати відповідного кандидата, якщо... підкреслюю, якщо... директор не зможе підібрати його сам, - закінчив за неї Дамблдор. - А я з радістю вам повідомляю, що цього разу мені пощастило. Дозвольте відрекомендувати.
Він повернувся до відчинених дверей, крізь які проникала нічна імла. Гаррі почув тупіт копит. У вестибюлі приголомшено загомоніли, а учні, що стояли біля дверей, швиденько позадкували, спотикаючись і звільняючи шлях новоприбулому.
З туману з'явилося лице, котре Гаррі вже бачив колись темної, грізної ночі в Забороненому лісі. Біле волосся й дивовижно блакитні очі. Чоловічі голова й торс, що переходили в золотистий кінський тулуб.
- Це - Фіренце, - весело повідомив Дамблдор отетерілій Амбридж. - Гадаю, він відповідає вашим вимогам.
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ -
Кентавр і ябеда
- Герміоно, тепер ти, мабуть, шкодуєш, що відмовилася від курсу віщування? - дурнувато всміхнулася Парваті.
Минуло два дні після звільнення професорки Трелоні, і Парваті за сніданком підкручувала собі чарівною паличкою вії, дивлячись на своє віддзеркалення в ложці. Цього ранку мав відбутися перший урок у Фіренце.
- Не надто, - байдуже відповіла Герміона, читаючи «Щоденного віщуна». - Я ніколи не захоплювалася кіньми.
Вона перегорнула сторінку й почала переглядати статті.
- Він не кінь, а кентавр! - обурилася Лаванда.
- Розкішний кентавр... - зітхнула Парваті.
- У нього все одно чотири ноги, - незворушно заперечила Герміона. - До речі, я чомусь думала, що звільнення Трелоні вас засмутило.
- Засмутило! - запевнила її Лаванда. - Ми ходили її провідувати, подарували їй нарциси... не ті від Спраут, що ґелґочуть, а гарні.
- І як там вона? - поцікавився Гаррі.
- Сумує, бідолаха, - співчутливо відповіла Лаванда. - Розповідала нам зі слізьми, що краще назавжди піде з замку, ніж лишатиметься тут з Амбридж. І я її розумію, адже Амбридж повелася з нею жахливо!
- Мені чомусь здається, що Амбридж тільки починає показувати зуби, - похмуро сказала Герміона.
- Це неможливо, - заперечив Рон, наминаючи яєчню з шинкою. - Вона вже стільки всього показала, що гірше й бути не може.
- Згадаєте мої слова - вона ще захоче помститися Дамблдорові за те, що призначив нового вчителя і не порадився з нею, - згорнула газету Герміона. - Тим паче, що це знову напівлюдина. Пригадайте вираз її обличчя, коли вона побачила Фіренце.
Після сніданку Герміона пішла на урок числомагії, а Гаррі з Роном подалися за Парваті й Лавандою на віщування.