Перше Правило Чарівника
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Перше Правило Чарівника». Краткое содержание книги:
— Я знаю тільки, що мені не можна жити, інакше пророцтво здійсниться. Ти ж для нас — ніби нитка Аріадни в нашій боротьбі.
— А що здатна зробити нитка без голки? Ти моя голка. Без тебе б я навіть сюди не добрався. Сьогодні, на «хитрому роздоріжжі», я б пішов не в ту сторону. Ти знаєш королеву, а я — ні. Навіть якщо б я один добув шкатулку, що далі? Куди б я пішов з нею? Я ж не знаю Серединні Землі. Звідки мені знати, куди йти? Я можу потрапити прямо в лапи Ралу разом зі скринькою.
— Шота сказала, що тільки у тебе є шанс. Без тебе все пропаде. Вона сказала, що якщо я буду жити… Ні, ні, я не можу цього допустити, Річард!
— Ти підведеш всіх нас, — відповів він зі злістю.
— Що б ти не думав, Річард, — Келен похитала головою, — я роблю це заради тебе.
Річард з криком відпустив її і відштовхнув, що було сили. Келен впала на спину. Він стояв над нею, гнівно дивлячись.
— Не смій так говорити, — закричав він, стиснувши кулак. — Ти робиш це тільки заради себе: не вистачає духу боротися й перемогти. Не смій говорити, що заради мене!
Вона піднялася і подивилася на нього.
— Я б майже все віддала, Річард, щоб ти не згадував мене ось так. Але я роблю те, що повинна зробити. Заради тебе, заради твоєї єдиної можливості. Я присягнулася захищати Шукача Істини навіть ціною життя. Прийшов час заплатити борг. — Сльози покотилися по її щоках. Він дивився їй услід, поки вона не зникла в темряві.
Річард відчував себе абсолютно спустошеним. Він повернувся до багаття, опустився на землю, закрив обличчя руками і заплакав так, як не плакав ще ніколи.
33
Речел сиділа на маленькому стільчику позаду принцеси і гадала, як же їй зробити, щоб принцеса сьогодні вигнала її і вона змогла б забрати шкатулку, піти з замку і ніколи більше не повертатися. Ще вона думала про буханець хліба, всередині якої була захована шкатулка, про буханець, який вона мала винести зі схованки в саду. Їй було страшно, і до того ж вона хвилювалася. Адже вона сьогодні повинна допомогти всім нещасним людям, щоб їм більше не відрубували голів. Вперше в житті вона відчувала, що сама дуже багато значить. Їй не терпілося скоріше вибратися звідси.
Всі знатні пані та панове пили свій особливий напій з таким виглядом, наче все розуміли. А Джіллер стояв позаду королеви разом з іншими важливими радниками і розмовляв упівголоса з придворним художником. Речел не подобався цей художник, вона боялася його: дивлячись на неї, художник якось дивно посміхався, і у нього була тільки одна рука. Речел чула, ніби деякі бояться того, що він напише їх портрет.
Раптом обличчя гостей стали переляканими. Всі подивилися в бік королеви. Потім почали вставати. Речел підняла очі і зрозуміла, що дивляться насправді не на королеву, а на щось позаду неї. І вона з подивом побачила двох людей величезного зросту.
Це були величезні люди, яких вона ще не бачила. Вони були в сорочках без рукавів, на руках у них красувалися металеві браслети з шипами. Обидва — грізні, м'язисті, в обох — волосся солом'яного кольору. Вони здалися Речел найстрашнішими з усіх бачених нею людей, страшніші навіть, ніж вартові темниці. Оглянувши кімнату, ці двоє стали по обидва боки великої арки позаду королеви. Та в гніві обернулася, щоб подивитися, що відбувається.
Гість з блакитними очима і довгими світлими волоссям, в білих одежах, пройшов під аркою. На поясі в нього висів кинджал із золотим держаком. Він здався Речел найкрасивішим чоловіком на світі. Гість усміхнувся королеві. Та схопилася.
— Який несподіваний сюрприз! — Вигукнула королева, і голос її став таким приємним, наче вона говорила з собачкою. — Це велика честь для мене. Але ми чекали вас не раніше завтрашнього дня.
Гість знову посміхнувся королеві приємною усмішкою.
— Я не міг чекати занадто довго, сподіваючись знову побачити вас, мила. Вибачте, що прибув занадто рано, ваша величність.
Королева захихотіла, простягаючи руку для поцілунку. Вона завжди змушувала людей цілувати свою руку. Речел здивувало, що цей симпатичний гість назвав королеву «милою». Вона не знала нікого, хто б так думав. Королева обома руками взяла руку гостя і сказала:
— Пані та панове, дозвольте представити вам Отця Рала!
Батько Рал! Речел оглянулась, чи не помітив хто, як вона підстрибнула, але ніхто не звертав на неї уваги, всі дивилися на Отця Рала. Речел була впевнена, що зараз він побачить її і зрозуміє, що вона збирається втекти зі скринькою. Речел подивилася на Джіллера, але той не озирнувся. Він зблід. Батько Рал приїхав сюди раніше, ніж їй вдалося втекти з скринькою. Що ж їй тепер робити?