Джек на Сході
- Автор: Белянин Андрей Олегович
- Серия: Джек — Божевільний Король #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-365-007-9
- Переводчик: Н. Похиленко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Джек на Сході». Краткое содержание книги:
Якщо ви вже знайомі з книжками відомого російського письменника Андрія Бєляніна «Джек — Божевільний Король» та «Джек і таємниця стародавнього замку», то, звичайно, здогадалися, про кого йде мова. А якщо ні — ви нічого не втрачаєте, бо Джек та компанія завжди раді вітати вас — тепер вже українською!
— Ну звичайно… все знову на мене. І хоча б слово подяки! Ні, всі падають, корчать з себе аристократів, непритомніють, а я тягни? Так, шановне панство, дуже невигідно бути болонкою такого розміру. У нас добре серце, й усі цим користуються. Як же ж мені взяти їх обох одразу?
Пометикувавши трохи, учень чародія знову опустився на чотири лапи, перекинув на спину бідолашну Мейхані, а Джека поніс у зубах, тримаючи за поясний ремінь. Бурчати, не розтискаючи зубів, дуже складно, але й мовчати Вілкінс не міг, тому він старанно бухтів по думки: «Лагун, старий хрич, знайшов собі дружка з перелітним килимцем і вештається невідомо де. На нас тут нападають товстелезні хробаки з двома головами, і якби не мій особистий героїзм… Фініта ля комедія! Джек у відключці, йому, бачте, голівку напекло, а Мейхані — та взагалі, здається, спокійнісінько собі хропе… Шелті й Гюль-Гюль об’їдаються ананасами, лопають ківі, тріскають різні авокадо і, напевно, непогано марнують час, очікуючи весілля… Всім добре! А я?! Про мене хтось подумав? Егоїсти».
Раптом його погляду відкрився гайок молодих пальм, що зеленів за барханом. Тільки б не міраж! Але, на щастя, оаза виявилася справжньою. Невеличке озерце з підземними джерелами, оточене з усіх боків фініковими пальмами, чагарником та квітами. Змучений Сем акуратно вклав друзів біля води і з розгону плюхнувся в озеро! У ту хвилину він точно знав, що таке собаче щастя!
Вибравшись на берег, він енергійно обтрусився, обдавши Джека та Мейхані водоспадом бризок. Вони заворушилися, але ще не прийшли до тями.
— Полежать у затінку — очуняють, — вирішив Вілкінс, притискаючи камінцем гілки китайської троянди так, аби рятівна тінь лягла на обличчя його друзів.
— Що ти робиш, брате?
Від несподіванки Сем навіть підстрибнув. Позаду нього стояли три шакали завбільшки з дорослого вовка.
— Хто це сказав?
— Ми, — відповіли шакали.
— Не дуріть голову бідолашній болонці, — заблагав замотаний Вілкінс. — Сподіваюся, я не настільки стомився, щоб у мене почалися галюцинації? Все, все, все… час до санаторію. Будь пильним, Семюелю, перші ознаки божевілля вже даються взнаки… Шакали — і розмовляють! Коли вони станцюють або прочитають віршик, терміново біжи до найближчої психушки — у тебе шизофренія!
— Брате, ця оаза належить нам, трьом шакалам. Люди не можуть пити воду з озера і ховатися тут від сонця. Ми дозволяємо робити це лише тваринам, — почав пояснювати один.
— Ти можеш жити тут скільки завгодно, але запам’ятай: допомагати людині заборонено! — додав другий.
— Люди мають бути покарані. Ти теж винний, бо незнання законів не звільняє від відповідальності. Тому спокутуй свою провину і швидко викинь цих двоногих за сусідній бархан! — суворо наказав третій.
Вілкінс протер очі, прочистив вуха, обдивився шакалів з усіх боків, принюхався, сходив до озера, занурив голову, повернувся до тварин, ще раз придивився, а потім уточнив:
— Отже, ви розмовляєте?
— Так. Колись ми були трьома братами-розбійниками, промишляли біля цієї оази. Але один добрий чарівник, шайтан його роздери, застав нас на місці злочину. Він перетворив нас на шакалів, залишивши нам людську мову та розум. Ми могли б повернути собі попередній вигляд, допомагаючи подорожнім, які заблукали в пустелі, знайти воду, — тихо пояснив перший.
— Але навіщо? — вишкірився другий. — Задля чого нам допомагати людям? Ми звикли до цих шкур і знаходимо багато приємного в теплій крові мандрівників, котрі зупиняються тут на ночівлю. Ми сильні, ми швидкі, ми звикли працювати в команді, а ще в нас людський розум! Чимало купців та караванників залишили тут свої кістки.
— Ти ж також зачарована людина? Приєднуйся до нас. Ти дуже схожий на болонку, але абсолютно неймовірних розмірів. З твоїми даними легко входити в довіру, ти зумієш заманити сюди багато народу. Про інше потурбуємося ми, — підморгнув третій.
— Гей, гей, хлопці… ви чого? — позадкував ошелешений песик.