Готель між двох світів
- Автор: Шмитт Эрик-Эмманюэль
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- Переводчик: Иван Рябчий
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Готель між двох світів». Краткое содержание книги:
П’єса «Готель між двох світів» (Hotel des deux mondes, 1999) — химерний погляд на «ціну» людини, на її справжню сутність.
П’єсу «Зрада Айнштайна» (La Trahison d’Einstein, 2014) присвячено моральній дилемі одного з найбільших в історії людства вчених: далі обстоювати свою жорстку позицію пацифіста чи все ж подарувати людству зброю, яка, ймовірно, врятує його від жахливої війни.
Жульєн. Тепер це значно складніше.
Лора. Так, я знаю.
Жульєн. На жаль, у мене немає слів…
Лора. Авжеж…
Жульєн, відчувши, що за ним спостерігають, обертається до Мага.
Жульєн. Ми вам не заважаємо?
Маг. О, що ви, ні! Хвилиночку! (Розгортає газету.) Почитаю новини.
Лора. Залиш його. Він дуже милий!
Знову перезираються.
Жульєн. Милий, але без майбутнього.
Лора. Майбутнє не має жодного значення.
Жульєн (із ніжністю). Ти маєш рацію.
Вони дивляться одне на одного, торкаються одне одного руками.
Лора. Ось бачиш — і слова не потрібні.
Зненацька з’являється Президент — як завжди лютий. Він кидається до Мага і вириває в нього газету з рук.
Президент. Ану дайте глянути шпальту з біржовими курсами!
Вириває сторінку, а решту жбурляє на підлогу.
Маг (іронічно). Та будь ласка.
Президент (шукає щось серед колонок із курсами акцій). Цей телепень — мій старший син — стверджує, буцімто курс акцій компанії «Робіна» впав! (Знаходить потрібний рядок і скрикує.) Але ж це не сьогоднішня газета!
Маг. Ясна річ! Більше того — вона навіть не позавчорашня. Я приніс її з собою, коли прибув сюди — шість місяців тому. І читаю її щодня.
Президент. Ідіот!
Маг. Даремно ви так… ви ж нічого не знаєте… а я знаю її напам’ять і можу вас запевнити: 12 квітня вийшов найкращий із читаних мною номерів «Незалежного республіканця».
Президент. Навіщо щодня перечитувати ту саму газету?!
Маг. Звісно, первісне відчуття подиву притуплюється, проте мені щораз цікавіше читати про бідолашну жіночку ста вісімдесяти кілограмів, яка через зайву вагу втратила роботу і мусить виховувати шістьох дітей. Щодня я запитую себе: чим вона їх годуватиме? А наш любий прем’єр? Його партія щойно програла на виборах. Щодня я ламаю собі голову над запитанням: як йому керувати країною далі?
Президент. О, та це вже давня історія! Чекайте, зараз я вам розповім. Отже…
Маг. Ні, будь ласка, тільки не це! Якщо ви зараз дасте мені відповідь, хіба зможу я завтра поставити собі те саме запитання?
Президент. Але ж ви хочете дізнатися новини…
Маг. Новини? Якби мені потрібні були новини, я не читав би газет. Мені до вподоби напруга, невідомість, життєві пригоди. Обожнюю розмірковувати над тим, що буде завтра, уявляти, як просто зараз щось відбувається. Якби я хотів дізнатися факти — гортав би підручник з історії.
Президент. А ви і справді не сповна розуму!
Маг. Ну, якщо ви втілюєте розум, то мені краще бути божевільним…
Президент (обурено). Даруйте, що?!
Маг. Прикро про це казати, але свіжих реплік вам таки дуже бракує. Я з вас кепкую — а ви все «даруйте» і «даруйте»!
Президент. Даруйте?
Маг. Ваш опір такий плаский, що коли-небудь мені справді набридне з вас кепкувати.
Президент. Даруйте? (Оговтується.) На мій погляд, через якесь дурне слово не варто втрачати друга.
Маг. Слова іноді відданіші за друзів…
Чути дзвоник, який сповіщає про те, що хтось має піти.
Доктор С. і двоє помічників заходять швидким кроком і прямують до світлової панелі. Усі стривожено спостерігають за ними. Жульєн притискає до себе Лору.
Доктор С. Пане Президенте, ваш час.
Президент (радісно). Нарешті! Виправлення цієї прикрої помилки тривало аж надто довго!
Доктор С. Пане Президенте, зрозумійте мене правильно: я не маю ні права, ні можливості повестися з вами інакше, ніж із рештою, та й квапити події мені не вигідно.
Президент (раптом м’якшає). Та годі, досить вже вам! Усе ж з’ясувалося. Годі про це говорити. Я поквапився — ось і все! Тепер мушу потрапити додому й розставити все по місцях.
Доктор С. Сподіваюся, пане Президенте, що перебування у нас було для вас дуже корисним.
Президент (несподівано). Саме так. Гадаю, я внесу зміни до заповіту.
Доктор С. (ледве слухаючи його слова). Це добре.