Добридень, сусіде! Сміховинки
- Автор:
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: Карпати
- Жанр: Анекдоты
Электронная книга - «Добридень, сусіде! Сміховинки». Краткое содержание книги:
324. Лікар до хворого:
— Той порошок, що я вам приписав, приймайте за п'ятнадцять хвилин до початку головного болю.
МАСКА НЕ ДОПОМОГЛА
325. Хворий на операційному столі до хірурга:
— Можете, докторе, зняти маску, я і так вас упізнав.
РОДИМКА
326. — Докторе, на щоці в мене величезна родимка. Всі дівчата мене уникають, говорять, що я таврований. Не можна б її зняти?
— Можна, але тільки з головою.
ТРУДНЕ СТАНОВИЩЕ
327. — Просто не знаю, докторе, що робити. Один лікар заборонив мені їсти м'ясо, другий — крупи, а третій — овочі.
— Може, вони мають на те причину, але я не рекомендував би вам молочні продукти.
ЗАПЕВНЕННЯ
328. Лікар: — Можу запевнити, що зі своєю хворобою ви проживете вісімдесят років.
Пацієнт: — Невже стан мого здоров'я так погіршився? Торік ви сказали, що можу прожити сто років.
— Це правда. Але торік я був на рік молодший.
ОДНАКОВЕ СТАНОВИЩЕ
329. Захворіли чоловік і жінка. їхні знайомі питають лікаря:
— Що ви думаєте про їхній стан?
— Боюся, що обоє повдовіють,— відповів лікар.
У КОНДИТЕРСЬКІЙ
330. — П'ять склерозів, будь ласка, із заварним кремом.
— Таких тістечок немає.
— Але ж я вчора купував у вас три склерози.
— А я повторюю — таких тістечок немає. Згадайте правильну назву.
— Згадайте, згадайте... З моїм еклером спробуйте щось згадати.
ТОДІ — БУДЬ ЛАСКА!
331. — Не стрибайте, доки підвода не зупиниться.
— Я спішу до лікарні.
— Тоді — будь ласка!
ТЕПЛІ ЛІКИ
332. Лікар: — Вам приписано тепло вкритися й лежати, а ви цілий день вештаєтеся по магазинах.
Пацієнт: — Шукаю покривало.
ГЛЯДАЧІ
333. — Зуби в одного болять, а прийшла ціла бригада.
— Хочемо послухати, як Петро буде кричати. Він вважає себе найхоробрішим у бригаді.
РАДНИКИ
334. — Раніше мій чоловік був цілком здоровий, а відколи грає в карти, скаржиться то на серце, то на печінку.
— Невже ви думаєте, що це від карт?
— Ні, але він грає в карти з лікарем та аптекарем.
ЯКЩО...
335. — Моя люба, лікар сказав, що завтра можеш вставати з постелі. Встанеш?
— Встану, якщо ти згоден купити мені ту матерію, через яку я захворіла.
ТЕЖ ГІМНАСТИКА
336. — Докторе, що робити, я геть розтовстівся.
— Займіться гімнастикою.
— Таж я кожен день пішки йду на роботу і з роботи.
— А ви спробуйте проїхатись трамваєм.
СОН НА ПОВІТРІ
337. Пацієнтка: — Скажіть, а то правда, що сон на свіжому повітрі виліковує від безсоння?
Лікар: — Цілковита правда. Більше того, сон у приміщенні дає такий же результат.
ЗМУШЕНА
338. — Ти, бачу, не зустрічаєшся з тим молодим лікарем?
— Ні, я змушена зустрічатися з одним фармацевтом.
— З фармацевтом? Ти ж казала, що любиш лікаря?
— Люблю, але він виїхав, а без фармацевта я не годна розшифрувати його листів.
НЕ ЗАПЕРЕЧУЄ
339. — Важко вам поставити якийсь діагноз.
— А я сподівався, докторе, що на два-три дні ви все-таки звільните мене від роботи.
— Вас?! Такого здоровила! Та ви збожеволіли?
— Гаразд, ставте вже хоч цей діагноз.
ПЕРЕМОЖНИМ ГОЛОСОМ
340. Професор: — Поясніть, чому для грудної дитини материнське молоко ліпше від коров'ячого?
Студент довго роздумував, раптом засяяв і переможним голосом заявив:
— По-перше, воно чистіше, по-друге, воно свіжіше, по-третє, кішка не може ним поласувати, а по-четверте, грудна дитина може взяти його з собою на прогулянку.
РОДИННИЙ ЗАТИШОК
—Так, дорогий, любов справді сліпа.
— Зате подружнє життя — геніальний окуліст.
ШЛЮБ
341.— Іне така вже погана справа шлюб!
— Зовсім ні. Тільки перші двадцять-тридцять років важкі, а потім чоловік звикає.
ЧИ ДАВНО ОДРУЖЕНІ
342.— Вуйку, ви давно одружені?
— Та жона каже, що п'ятнадцять років, а мені здається, що вже років з п'ятдесят.
ГІРКЕ ЖИТТЯ
343. У корчмі сидить батько. Вже напідпитку. Приходить син.