Бійцівський клуб
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-3921-7
- Переводчик: Юрій Стронґовський
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Бійцівський клуб». Краткое содержание книги:
Видавництво «Фоліо» презентує: вперше українською — культовий роман нашого часу «Бійцівський клуб». Це те, що варто читати…
«Змішуєш нітрогліцерин з селітрою та парафіном — маєш пластикову вибухівку», — каже Тайлер.
«Можна легко підірвати будинок», — продовжує він.
Тайлер підносить банку з лугом до сяючого вологого сліду на руці.
«Це — хімічний опік, — каже Тайлер, — і таких серйозних опіків у твоєму житті ще не було. Гірше, ніж сотня цигарок».
Цілунок сяє на моїй руці.
«У тебе буде шрам», — каже Тайлер.
«Маючи достатньо мила, — каже Тайлер, — можна підірвати весь світ. Тепер згадай свою обіцянку».
І Тайлер сипле луг.
Глава 9
Слина Тайлера вбила двох зайців. Вологий цілунок тримав пластівці лугу, доки вони пекли мою руку. Це по-перше. А по-друге, луг обпікав тільки при поєднанні з водою. Чи слиною.
«Це хімічний опік, — казав Тайлер, — і гірших опіків у твоєму житті ще не було».
Луг використовують для прочищення забитих труб.
Заплющ очі.
Паста з лугу і води наскрізно пропалює алюмінієву пательню.
Водний розчин лугу повністю розчиняє дерев’яну ложку.
Поєднаний з водою, луг нагрівається на дві сотні градусів, і всіма ними він пече мою руку, Тайлер накриває мої пальці своїми — наші руки лежать на засохлій крові моїх штанів, і Тайлер просить бути уважним, адже це найвидатніша мить мого життя.
«Бо все, що було досі, — історія, — каже Тайлер, — і все, що буде після, — теж історія».
Це найвидатніша мить нашого життя.
Луг, який точно повторює контури Тайлерового цілунку, — багаття, чи тавро, чи ядерна реакція наприкінці довгої-довгої дороги, яку я уявляю і від якої знаходжуся в милях і милях. Тайлер наказує повернутись і бути з ним. Моя рука полишає мене — така маленька на самому горизонті в кінці дороги.
Уяви багаття, що досі горить, проте воно вже за горизонтом. Захід сонця.
«Повернись до болю», — каже Тайлер.
Це щось на кшталт тих керованих медитацій, які були на групах підтримки.
Навіть не думай про слово «біль».
Керована медитація спрацьовувала для раку, подіє і зараз.
«Подивись на свою руку», — каже Тайлер.
Не дивись на руку.
Не думай про слова «обпалювати», «плоть», «тканина» та «обвуглений».
Не чуй свого плачу.
Керована медитація.
Ти в Ірландії. Заплющ очі.
Ти в Ірландії, в літо закінчення коледжу, ти п’єш у пабі біля фортеці, де переповнені автобуси англійців та американців щодня приїжджають поцілувати камінь Бларні[23].
«Не тікай, — каже Тайлер, — мило і людські жертви йдуть пліч-о-пліч».
Ти полишаєш паб разом із натовпом, проходячи крізь нанизану вологу машинну тишу вулиць після дощу. Ніч. І ось ти дістаєшся фортеці Бларністоун.
Підлоги у фортеці геть прогнили, і ти видираєшся кам’яними східцями, у той час як темрява стає глибшою і щільнішою з кожним твоїм кроком. Усі мовчазно підіймаються, прямуючи до традиційного маленького акту помсти.
«Послухай мене, — каже Тайлер. — Розплющ очі».
«У давнину, — продовжує Тайлер, — людські жертви приносилися на пагорбі біля річки. Тисячі людей. Послухай мене. Приносилися жертви, а тіла спалювалися на поховальному вогнищі».
«Можеш ревти, — каже Тайлер. — Можеш піти до раковини і пустити воду на руку, але це дурня, і ти помреш. Подивись на мене».
«Колись, — каже Тайлер, — ти помреш, і доки ти це не усвідомиш, з тебе нема користі».
Ти в Ірландії.
«Можеш ревти, — каже Тайлер, — проте кожна сльозинка, котра впаде на пластівці лугу, зробить тобі ще один цигарковий шрам».
Керована медитація. Ти в Ірландії, у літо закінчення коледжу, і, мабуть, саме там тобі вперше схотілося анархії. За багато років до зустрічі з Тайлером Дерденом, задовго до того, як ти вперше надзюрив у свій перший соус для пудингу, ти дізнався про маленькі акти помсти.
В Ірландії.
Ти стоїш на майданчику на вершині фортечних східців.
«Можна скористатися оцтом, — каже Тайлер, — щоби нейтралізувати опік, але спочатку ти маєш змиритися».
Після сотень людських жертв, розповідає Тайлер, з вівтаря вниз по пагорбу до ріки почала стікати густа біла маса.
Спочатку ти маєш зійти на дно.
Ти на майданчику фортеці в Ірландії: навколо бездонна темрява, а на відстані руки в пітьмі — кам’яна стіна.
«Дощ, — каже Тайлер, — рік за роком падав на поховальне багаття, і рік за роком спалювалися люди, вода проходила крізь деревне вугілля, щоби стати розчином лугу, а луг поєднувався з розплавленим жиром жертв, і з вівтаря вниз по пагорбу до ріки почало стікати густе біле мило».
І ірландці навколо тебе в своєму маленькому акті помсти йдуть до краю майданчика, стають на край бездонної темряви і сцять.
23
Одне з історичних місць Ірландії — за легендами, той, хто поцілує камінь Бларні, набуде дару красномовства.