Ліки від страху

Флорентієць Коломбіні бурмоче з місця:

— Від імперії Антонія не лишив ні каменя, ані пам'яті Алларіх, вождь вестготів.

Бранд спритно зістрибує з кафедри:

— Хто перебив учителя? Ти, Гогенгейм? Ти ж завжди хочеш бути розумнішим від усіх…

— Пане ліценціанте, мої вуста замкнені на замок безмежної пошани до вас. Коли ви віщаєте, я вкушаю солодощі й аромат вашої мови…

— Замовкни, ідіоте. Ви, шваби, всі ідіоти, картярі та поглиначі пива. Значить, перебив мене ти, Франсуа Амбон.

— Я… я… я… — починає виводити свою довгу пісню заїка Амбон.

— Замовкни, мені нема коли з'ясовувати, хто із вас зухвалець. Один із вас мусить бути покараний, і сьогодні це будеш ти.

І палиця зі свистом застрибала по голові, по плечах, по спині нещасного заїки Амбона, й серце моє переповнене співчуттям до нього, бо смак палиці Брандта знайомий мені краще, ніж будь-кому іншому з усіх штудіорів. Я не ображаюся на Брандта — він не може ставитися до мене по-іншому, оскільки зростом якраз мені до пояса. Маленькі чоловічки всією своєю натурою ненавидять довготелесих.

Бранд квапливо повертається на кафедру:

— Повторюйте за мною і запам'ятовуйте старанно, адже ви, дармоїди, ладні терпіти навіть побої, аби тільки не вчитися. Вторіть мені: Гален великомудрий вказав — природа нічого не чинить без мсти…

— … нічого не чинить без мети…

— Писано було Галеном, що складається наш організм із чотирьох гуморес, і рівновага цих життєвих соків — крові, слизу, жовчі світлої і чорної — підтримується могутньою і непізнаною силою на ймення фізис…