Правда про справу Гаррі Квеберта
- Автор: Диккер Жоэль
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-358-8
- Переводчик: Леонид Григорьевич Кононович
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Правда про справу Гаррі Квеберта». Краткое содержание книги:
Твір може зацікавити, зокрема, і молодих письменників, адже автор дає тридцять одну пораду як створити бестселер.
Рот чекав мене на паркінгу, пахкаючи дорогою сигарою. Обличчя його було спокійне. Замість вітання він ляснув мене по плечу, наче ми з ним були давні друзі.
— Вперше у в’язниці? — запитав він.
— Так.
— То постарайтеся розслабитися.
— А хто вам сказав, що я напружився?
Він кивнув на табун журналістів, що з’юрмилися неподалік.
— Вони скрізь, — сказав він. — Не відповідайте на їхні запитання, це круки, Ґольдмане. Гасатимуть за вами, аж поки змусять ляпнути щось не те. Тримайте себе в руках і не кажіть їм і слова. Кожне ваше слово, що буде хибно витлумачене, обернеться проти нас і зашкодить стратегії захисту.
— А яка ваша стратегія?
Він поважно зиркнув на мене.
— Усе заперечувати.
— Усе заперечувати? — перепитав я.
— Усе. Їхні стосунки, викрадення, убивства. Я доможуся, щоб його визнали невинним, та ще й злуплю зі штату Нью-Гемпшир відшкодування за моральні та матеріальні збитки.
— А як же рукопис, що знайшли разом з останками Но-ли? Як зізнання Гаррі про те, що в нього був із нею роман?
— Той рукопис ні про що не свідчить! Написати — не означає вбити. Та й Гаррі добре пояснив цю обставину: Нола взяла той рукопис незадовго до зникнення. Що ж до їхнього роману, то це було просто захоплення. Нічого особливого. Нічого незаконного. Ось побачите, прокурор нічого не доведе.
— Я оце балакав із начальником аврорівської поліції, Тревісом Довном. Він каже, що Гаррі підозрювали вже тоді.
— Дурниці! — визвірився Рот, який, чуючи заперечення, завжди зривався на грубість.
— І підозрюваний тікав у чорному «шевроле монте-карло». Тревіс каже, що Гаррі теж мав тоді таке авто.
— Дурня в квадраті! — вигукнув Рот. — Але це треба знати. Ви добряче попрацювали, Ґольдмане, мені така інформація потрібна. Якщо вже ви знаєте всіх йолопів Аврори, то розпитайте, що вони говоритимуть у суді, якщо їх викличуть як свідків. І постарайтеся рознюхати, хто з них полюбляє перехилити чарчину чи віддухопелити свою дружину: таким свідкам немає віри.
— Хіба це не підлі прийоми?
— На війні як на війні, Ґольдмане. Буш збрехав нації, щоб напасти на Ірак, але це було необхідно: він дав під сраку Саддамові, звільнив іракців, і світ став набагато ліпший.
— Більшість американців не схвалює цієї війни. То було справжнісіньке лихо.
Адвокат розчаровано скривився.
— О, ні! Але так я і думав…
— Про що ви?
— Ґольдмане, ви голосуватимете за демократів?
— Авжеж, за них.
— Та вони такими податками обвішають багатіїв, як оце ви! Побачите. І потім пізно буде скиглити. Щоб керуватиму Америкою, треба мати яйця. А в слонів яйця більші, ніж у віслюків, така вже генетика.
— Дуже повчально, Роте. Хай там як, а демократи вже виграли президентські вибори. Схоже, ваша прекрасна війна досить непопулярна, щоб похитнути баланс.
Він усміхнувся, лукаво і водночас недовірливо.
— Ох, не кажіть мені, що повірили цьому! Жінка і мурин! Жінка і мурин, Ґольдмане! Ви ж розумний, хлопчина, поміркуйте серйозно: та хто в цій країні обере в президенти жінку або чорнопикого? Ось візьміть та й напишіть про це книжку. Фантастичний роман! Хто буде кандидатом наступного разу? Лесбійка-пуерториканка? Вождь тубільного племені?
Після звичних формальностей, я попросив, щоб Рот покинув мене віч-на-віч із Гаррі. Він сидів за пластиковим столом в арештантській робі, змарнілий. Коли я увійшов, він увесь аж засяяв. Підвівся мені назустріч, і ми обнялися, а потім посідали за столом один напроти одного. Помовчали трохи, і він сказав:
— Маркусе, мені страшно.
— Ми витягнемо вас відціля, Гаррі.
— У мене тут є телевізор. Я все бачу і чую, що про мене кажуть. Мені клямка. Кар’єрі моїй гаплик. Життя моє скінчилося. Це початок мого падіння: таке враження, що я лечу в прірву.
— Гаррі, ніколи не бійтеся впасти.
Він сумно всміхнувся.
— Дякую, що прийшли.
— Ми ж друзі. Я поселився у Гусячій бухті, годую чайок.
— Знаєте, якщо ви повернетеся до Нью-Йорка, я зрозумію вас.
— Нікуди я не повернуся. Рот чудернацький чолов’яга, але, здається, він знає, що робить: каже, вас виправдають. Я залишуся тут і допомагатиму вам. Зроблю все, щоб з’ясувати правду і змити з вас цю ганьбу.