Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]
- Автор: Браун Дэн
- Серия: Роберт Ленґдон #3
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-0670-3
- Переводчик: Владимир Горбатько
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Втрачений символ [The Lost Symbol - uk]». Краткое содержание книги:
Роберта Ленґдона, символознавця з Гарварда, терміново запрошують прочитати лекцію в будинку Капітолію у Вашинґтоні. Але замість витонченої публіки професор знаходить п'ять таємничих символів, витатуйованих на відрізаній руці його наставника, масона Пітера Соломона. Ленґдон опиняється у центрі подій за лаштунками одного із найвпливовіших міст Америки. Усе, що здавалося знайомим, перетворилося на повний тіней таємний світ, у якому масонські секрети та до того невідомі одкровення неначе ведуть до однієї надзвичайної та неможливої правди.
Інколи потрібно змінити лише кут зору, щоби побачити світло.
Сімкінс, із кам'яним виразом обличчя, зиркнув через плече.
— Ви готові, джентльмени?
— Майже, — відповів Соломон. — Зачекайте хвилиночку. — Він витяг невеличкий шматок складеної темної тканини і подав його Ленґдонові. — Роберте, я хочу, щоб ти це вдягнув перед тим, як ми кудись підемо.
Ленґдон здивовано поглянув на тканину. Чорний оксамит. Він розгорнув його і побачив у своїх руках масонську пов'язку — традиційну річ, за допомогою якої зав'язували очі ініціату. «Що за чортівня?»
— Я волів би, щоб ти не бачив, куди ми їдемо.
Ленґдон повернувся до Пітера.
— Ти хочеш зав'язати мені очі на час поїздки?
Соломон усміхнувся.
— Це мої таємниці. І мої правила.
РОЗДІЛ 127
Надворі, за межами штаб-квартири ЦРУ в Ленґлі, дув холодний вітер. Нола Кей тремтіла, перетинаючи залитий місячним сяйвом внутрішній двір управління з фахівцем із безпеки Ріком Паррішом.
«Куди він мене веде?»
Слава Богу, кризу з масонським відео подолано, але Нола і досі почувалася неспокійно. Відредагований файл на комп'ютері директора ЦРУ залишався загадкою, що не давала їй спокою. Вони з Сато мали знову зустрітися на нараді вранці, і Нолі були потрібні факти. Зрештою вона зателефонувала Ріку Паррішу і наказала посприяти їй.
І тепер, йдучи слідом за Ріком до якогось невідомого місця за межами будинку, вона ніяк не могла викинути з пам'яті химерні фрази:
Таємне місце під землею, де... десь у Вашинґтоні, округ Колумбія... координати... виявили древній портал, що вів до... застереження — піраміда містить небезпечні... розшифрувати цей викарбуваний символон, щоб розкрити...
— Ми з тобою сходимось у тому, — сказав на ходу Рік, — що хакер, який запустив «павука» з цими ключовими словами, намагався роздобути інформацію про масонську піраміду.
«Начебто так», — подумки погодилася Нола.
— Однак виявилося, що цей хакер спіткнувся об той аспект масонської таємниці, якого він не очікував.
— Що ти маєш на увазі?
— Ноло, ти ж знаєш, що директор ЦРУ всіляко сприяє внутрішній дискусії на форумі для працівників управління, щоб ті ділилися своїми ідеями про різноманітні речі.
— Звісно, що знаю.
Форум для персоналу управління був надійним місцем, де можна побазікати в мережі на різні теми, а директор таким чином отримував щось типу зворотного зв'язку зі своїми підлеглими.
— Ці директорські форуми розташовуються в його приватному розділі, однак, для забезпечення доступу працівникам всіх рівнів допуску, ці форуми розташовані поза межами секретного захисного екрана директора.
— На що ти натякаєш? — підозріло спитала Нола, коли вони звернули за ріг біля управлінського кафетерію.
— Якщо коротко, то на це. — І Рік Парріш показав у темряву.
Нола поглянула поперед себе. Навпроти них, потойбіч майдану, виднілася масивна металева скульптура, що виблискувала в місячному сяйві.
В управлінні, яке вихвалялося тим, що мало у власності понад п'ятсот оригінальних мистецьких витворів, ця скульптура на ймення Криптос була, безперечно, найзнаменитішою. Криптос, що грецькою означало «прихований», був витвором американського митця Джеймса Сенборна і тут, в ЦРУ, став чимось на кшталт легенди.
Ця робота складалася з масивної S-подібної мідної панелі, поставленої на ребро як звивиста металева стіна. На її широкій поверхні було викарбувано близько двох тисяч літер, зведених у незбагненний код. І наче цієї загадковості було недостатньо, довкола зашифрованої звивистої стіни було ретельно розставлено численні скульптурні елементи — гранітні плити під химерними кутами, котушка компаса, магнітний залізняк і навіть повідомлення азбукою Морзе, у якому йшлося про «світлу пам'ять» та «темні сили». Більшість прихильників вважали, що предмети були ключами для розгадки цієї скульптури.
Криптос — то було мистецтво, але водночас — і загадка.
Намагання розкодувати цю загадку стало ідеєю фікс для шифрувальників як в самому ЦРУ, так і за його межами. Нарешті, кілька років тому, частину коду зламали, і це стало загальнонаціональною новиною номер один. Хоча велика частина коду Криптоса так і лишилася нерозгаданою, розшифровані фрагменти виявилися настільки химерними, що в результаті скульптура стала ще загадковішою. Там ішлося про потаємні підземні схованки, портали, що вели до древніх гробниць, про широту й довготу...
Нола й досі пам'ятала декотрі з розшифрованих фрагментів: Цю інформацію зібрали і передали під землю до невідомого місця... Воно було абсолютно непомітним... як таке могло статися... вони використали магнітне поле землі, щоб...