Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви». Краткое содержание книги:
По шкірі Річарда пробігли мурашки, ніби його самого занурили в крижану купіль. Ось воно, Третє Правило Чарівника: пристрасть править розумом.
Цілу годину, поки Докас не привів генерала, Річард розмірковував про те, яким чином людські пристрасті, затьмарюючи розум, приводять до нещасть. І про те, яку роль в цьому може зіграти магія.
Увійшовши до кімнати, генерал Райбах стукнув себе кулаком у груди.
— Магістр Рал! Докас сказав, що ви бажаєте мене бачити.
Річард швидким кроком підійшов до нього.
— Скільки часу вам знадобиться, щоб організувати пошукові групи?
— Магістр Рал, мої воїни — д'харіанці. Вони завжди готові знятися з місця миттєво.
— Відмінно. Ви знаєте мою наречену, Келен Амнелл?
— Так, — кивнув Райбах. — Мати-сповідницю.
— Ну так, Мати-сповідницю, — скривився Річард. — Вона їде сюди з боку Ебініса. І повинна вже бути тут, але її немає. Ймовірно, щось трапилося. На неї було накладено закляття, щоб ніхто не міг впізнати в ній Мати-сповідницю, але воно чомусь перестало працювати. Може бути, все це нісенітниця, але можливо, означає великі неприємності. У будь-якому разі тепер вороги точно знають, хто вона така.
Генерал потеребив руду бороду, потім підняв на Річарда сіро-зелені очі.
— Зрозуміло. І що я повинен зробити?
— У нас в Ейдіндрілі близько двохсот тисяч людей, і ще сотня тисяч розкидана по передмість. Я не знаю точно, де вона, крім того, що імовірно десь в південно-західному напрямку від міста і що вона їде сюди. Я хочу, щоб ви взяли з собою половину розміщених в місті військ і відшукали її.
Генерал, важко зітхнувши, потер шрам на щоці.
— Це сила-силенна людей, Магістр Рал. Ви впевнені, що розумно вивести з міста таку кількість військ?
Річард нервово крокував між столом і генералом.
— Я не знаю точно, де вона. Якщо нас буде занадто мало, ми можемо проїхати повз неї в п'ятдесяти милях і навіть не знати про це. А так ми розкинемо широку мережу, перекриємо кожну стежку і не упустимо її.
— Ми? Значить, ви теж поїдете? — Річарду дуже хотілося взяти участь у пошуках, але він глянув на Берліну і подумав про попередження, отримане через три тисячі років. Третє Правило Чарівника: пристрасть править розумом.
Берліні потрібна його допомога в перекладі щоденника. Він вже почерпнув звідти дуже важливі відомості про минулу війну, про башти і Соноходців. І один Соноходець знову прийшов у світ.
Якщо він відправиться на пошуки, а Келен якимось чином проїде мимо, то до зустрічі з нею пройде більше часу, ніж якщо він залишиться в Ейдіндрілі.
І ще є замок. У замку щось трапилося, і він, Річард, зобов'язаний берегти існуючу в замку магію.
Пристрасть гнала Річарда на пошуки Келен, але розум твердив протилежне. Перед його внутрішнім зором стояла пані Ренкліфф, яка пірнула у темну воду, не в силах чекати човен. Ці солдати — його човен.
Вони знайдуть Келен і зможуть її захистити. Він навряд чи зможе значно підсилити пошук. Вождь повинен слідувати доводам розуму, інакше за його пристрасті доведеться розплачуватися усім.
— Ні, генерал. Я залишаюся в Ейдіндрілі. Зберіть війська. Візьміть кращих слідопитів. — Він подивився офіцеру прямо в очі. — Я знаю, мені не потрібно говорити вам, наскільки це для мене важливо.
— Так, Магістр Рал, — співчутливо сказав генерал. — Не турбуйтеся, ми знайдемо її. Я особисто піду з військами. — Він притиснув кулак до серця. — Ми віддамо життя, якщо знадобиться, але ваша королева буде в цілості й схоронності.
— Дякую, генерал Райбах! — Річард поклав руку йому на плече. — Я знаю, що навряд чи зможу зробити більше, ніж зробите ви. Так зостануться з вами добрі духи.
44
— Будь ласка, чарівник Зорандер!
Худий чарівник навіть не підняв очей від бобів із шинкою. Енн не могла зрозуміти, як в цій людині вміщається стільки їжі.
— Ти чуєш мене?
Вона не любила кричати, але її терпіння підходило до кінця. Складнощів виявилося куди більше, ніж вона могла припустити. Енн знала, що повинна його розсердити, але це було вже занадто.
Зітхнувши від задоволення, чарівник Зорандер прибрав олов'яну миску в мішок.
— Спокійної ночі, Натан. Натан, вигнувши брову, дивився, як чарівник Зорандер заповзає під ковдру.