Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння». Краткое содержание книги:
Хто виявиться настільки чистий душею, що не повірить в принадні обіцянки Тьми? Тільки — юна сестра легендарного Річарда Сайфера Дженнсен. Єдина, кому вдалося вислизнути від клинків найманих убивць. Та, перед якою лежить повний небезпек шлях у серце Д'хари — бо тільки там зможе вона пізнати Сьоме Правило Чарівника.
Сестра Мердінта зупинилася і обернулася, щоб упевнитися, чи в порядку її підопічна. Дженнсен звернула увагу, як неяскраве місячне світло відбивається від кільця, протягнуте крізь нижню губу її супутниці, — таке носили всі сестри. Дівчина відчувала огиду до цього звичаю, хоча цим вони підкреслювали свою відданість імператору.
Мердінта притримала гілку бальзаміну, яка загороджувала дорогу, звільняючи шлях. Від співучих звуків серце Дженнсен шалено калатало. Крізь просвіт між гілками дерев виднілася галявина, а над нею — відкрите небо, з якого лилося місячне світло.
Дженнсен глянула в суворе і невблаганне лице сестри і рушила у напрямку до поляни. Перед нею широким колом були розставлені свічки. Вони стояли так близько, що створювалося враження вогняного кола, створеного для захисту від демонів. Всередині нього було намальоване чимось на зразок білого піску ще одне коло, яке мерехтіло в світлі місяця. А в ньому все тим же білим піском були зображені незрозумілі геометричні фігури.
У колі з блискучого піску сиділо семеро жінок. Одне місце пустувало, і не було сумнівів, що воно призначалося для сестри Мердінти. Жінки, закривши очі, забурмотіли щось незрозумілою мовою, і місячне світло грав на кільцях в їх губах.
— Ти повинна сісти в середину кола, — тихо промовила сестра Мердінта. — І залиш тут свій одяг.
Дженнсен здивовано глянула в її безжалісні очі:
— Навіщо?
— Знімай одяг і сідай в центрі кола обличчям до порожнього місця.
Цей наказ прозвучав так холодно і значимо, що Дженнсен зрозуміла: у неї немає вибору, залишається підкоритися. Сестра взяла в неї плащ, спокійно спостерігаючи за подіями. Після того як ковзнула на землю сукня, Дженнсен обхопила руками плечі, намагаючись вгамувати своє тремтіння. По всьому тілу побігли мурашки. Зуби стукали, але не від холоду. Однак сестри дивилися на Дженнсен спокійно, і вона придушила огиду і швидко скинула нижній одяг.
Сестра Мердінта тицьнула її пальцем в оголену спину:
— Іди!
— Що я тут роблю? — Голос Дженнсен пролунав несподівано владно.
Сестра Мердінта деякий час обмірковувала відповідь:
— Ти збираєшся вбити Річарда Рала. Щоб допомогти тобі, доведеться порушити завісу пекла.
Дженнсен замотала головою:
— Ні! Я не стану робити нічого подібного.
— Кожен це робить. Коли вмираєш, перетинаєш цю завісу. Смерть — це частина життя. Тобі потрібна допомога, щоб ти змогла вбити лорда Рала. І ми збираємося надати тобі її.
— Але пекло — це світ смерті. Я не можу…
— Можеш! І хочеш! Ти дала нам слово. Якщо ти цього не зробиш, то лорд Рал ще багато років буде продовжувати свої злочини. Або ти це зробиш, або кров його жертв ляже на твої руки. Твоя відмова призведе до смерті безлічі людей. Тоді ти, Дженнсен Рал, допоможеш в їх смерті своєму братові. Ти, Дженнсен Рал, відкриєш двері смерті і дозволиш цим людям померти. Ти, Дженнсен Рал, опинишся прихильником Володаря. Ми просимо тебе знайти в собі мужність, відкинувши все, обернутися до смерті, натомість отримавши Річарда Рала.
Дженнсен тремтіла, сльози текли по її обличчю. Вона боялася робити страшний вибір, запропонований сестрою Мердінтою. Дженнсен молилася матері, просячи ради, але у відповідь не послідувало ні єдиного знака. Навіть голос затих.
І Дженнсен переступила через свічки.
Вона повинна це зробити. Вона повинна покінчити з Річардом Ралом.
На щастя, там, де їй слід було стояти, було досить темно. Дженнсен відчувала приниження, перебуваючи нагою серед незнайомих — нехай тут і були одні жінки, — але це був найменший з її страхів.
Вступивши в коло з мерехтливого білого піску, вона відчула жахливий холод і рушила до центру, тремтячи і трясучись.
У центрі кола буламБлагодать, намальована все тим же білим піском, мерехтячим в місячному світлі. Дівчина зупинилася, дивлячись на символ, який тисячі разів малювала сама, хоча її рукою ніколи і не управляв дар.
— Сідай, — пролунав голос сестри Мердінти.
Дженнсен почала задихатися. Мердінта виникла прямо за її спиною. Натиснула дівчині на плечі, і та опустилася, схрестивши ноги, в центрі Милосердя. Тепер їй стало зрозуміло: сестри сиділи на семи променях восьмиконечної зірки. Восьмий промінь, якраз навпроти Дженнсен, залишався вільним.
Сестри Світла знову почали свій неголосний спів.