Поліція

Щоб переключитись на інше, на те, що чекало на них, на серйозність моменту, вона зупинила погляд на тому, хто чекав її біля вівтаря. Харрі. У чорному.

Він стояв, обернувшись до них, з ідіотською посмішкою, застиглою на такому дорогому і такому покремсаному обличчі. Прямий і гордий, як павич. Коли вони з Олегом спиною до спини стояли в магазині Гуннара Бйє, продавець, що знімав з них мірки, сказав, що різниця між ними в рості лише три сантиметри. На користь Харрі. І двоє дорослих хлопчаків зі сміхом ударили по руках, неначе між ними закінчилося змагання, результат якого обох влаштовував.

Але в цю хвилину Харрі виглядав дуже дорослим. Промені червневого сонця, що проникали в церкву через кольоровий вітраж, оповивали його якимось небесним сяйвом, і він здавався вищим, ніж будь-коли. Але при цьому — розслабленим, як буває при ній завжди. Ракель спочатку ніяк не могла утямити, як йому вдається бути таким розслабленим після усіх перипетій. Але поступово він усіх заразив цим умиротворенням, своєю непорушною вірою в те, що все залагодилося.

Перші тижні після жахіть з Арнольдом Фолкестадом вона не могла спати, хоча Харрі лежав, щільно притулившись до неї, і шепотів на вухо: "Все, люба, все закінчилося… І все налагодиться. Небезпека минула". Він повторював це знов і знов вечір за вечором, як гіпнотичну мантру. Та марно, цього було недостатньо. Але поступово вона перейнялась його вірою. А ще через декілька тижнів була вже цілком упевнена, що все справді налагодилося. І вона уперше стала засинати глибоким сном без сновидінь… Принаймні вона їх не пам’ятала, аж поки не будилася через те, що Харрі уранці вислизав з ліжка, перебуваючи в повній упевненості, що вона цього не відчуває. І вона зазвичай робила вигляд, що не помічає, знаючи, яким гордим і вдоволеним буде він, коли думатиме, що вона прокинулася тільки після того, як він підійшов до ліжка зі сніданком на підносі й кашлянув.