Війна Калібана
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #2
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: пан сам склепАв
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Війна Калібана». Краткое содержание книги:
На Ганимеде, житнице внешних планет, марсианка-спецназовец становится свидетелем гибели своего взвода, истребленного чудовищным суперсолдатом. На Земле высокопоставленный политик изо всех сил пытается предотвратить межпланетную войну. А на Венере обосновалась чуждая протомолекула, производя таинственные трансформации и угрожая распространиться по Солнечной системе.
В бескрайнем космосе Джеймс Холден и экипаж «Росинанта» заняты поддержанием мира от имени Альянса Внешних Планет. Они соглашаются помочь в поисках пропавшего на Ганимеде ребенка и внезапно обнаруживают, что будущее человечества зависит от того, сможет ли один корабль предотвратить межпланетное вторжение, которое, возможно, уже началось…
«Война Калибана» — это твердая научная фантастика, полная головокружительных приключений. Один из лучших образцов жанра последнего времени наряду с «Пробуждением Левиафана».
- Давай, доку, - сказав Амос.
- Шлюзую, - відповів той. Закрив зовнішні двері і почав напускати свіже повітря. За десять секунд груди сержанта почали працювати мов міхи. За тридцять секунд тиск підняли до 7/8 атмосферного.
- На чому ми зупинилися, хлопці? – запитала Наомі, коли ботанік розпечатав контейнери. Всі діти спали. Мей смоктала обидва великі пальці, як тоді, коли була маленькою. Він ніяк не міг з миритися з тим, наскільки старшою вона виглядала.
- Ми готові, - відповів механік, - тікаємо гет і робемо всьо довкола шклом.
- Мужииик, - почувся голос Авасарали позаду.
- Прийнято, - відказала старпом, - ми готуємось до старту. Повідомте, коли всі наші нові пасажири будуть убезпечені.
Пракс зняв шолом і сів біля Боббі. У чорній оболонці підскафандрового одягу, вона була схожа на того, хто щойно вийшов зі спортзалу. Вона могла бути ким завгодно.
- Я рада що ти повернув дитину, - ще раз сказала жінка.
- Дякую. Мені шкода що ти втратила костюм, - відповів він.
Сержант знизала плечами.
- З цієї точки зору, це прозвучало майже як метафора, - відповіла Дрейпер, і внутрішні двері шлюзу відчинилися.
- Шлюзування закінчено, Наомі, - повідомив Амос, - ми вдома.
Розділ п’ятдесят другий: Авасарала.
Все закінчилося, за винятком того що нічого не закінчилося. Воно ніколи не закінчиться.
- Ми всі тепер друзі, - мовив Саутер. Розмовляти з ним без затримки у часі було розкошем, за яким вона скучила, - Але якщо ми розбіжемося назад по кутках, то з високою вірогідністю в них і залишимось. Я вважаю що спливуть роки до моменту, коли наші флоти повернуться до того чим були. Чимало шкоди заподіяно.
- Діти?
- Ними займаються. Мій офіцер-медик на зв’язку з гуртом лікарів, які мають справу з імунними проблемами в педіатрії. Треба просто відшукати їх батьків і повернути всіх по домівках.
- Добре, - відповіла вона, - це те що я хотіла почути. А як щодо інших справ?
Адмірал кивнув. При низькій гравітації він виглядав молодшим. Вони обоє виглядали молодшими. Шкіра не провисає, коли її нічого не тягне в низ, Крісьєн змогла побачити як він виглядав у дитинстві.
- У нас є наведення на сто сімдесят один транспондер посилок. Всі вони достатньо швидко прямують в бік Сонця, але не прискорюються і не ухиляються. Найвірогідніше ми відступимо і дозволимо ї підійти ближче до Марсу, де їх знищення стане тривіальною задачею.
- Ви впевненні що це підходяща ідея?
- Під «ближче» малося на увазі ще тижні шляху згідно теперішньої швидкості. Космос чималий.
Настала пауза, що означала щось більше аніж відстань.
- Я б хотів аби ти повернулась на одному з наших, - сказав Саутер.
- І зависнути ще на тижні з паперовою роботою? Цього не станеться. І крім того повернутися назад з Джеймсом Голденом, сержантом Робертою Дрейпер і Мей Менґ? Це дуже правильний символізм. Преса його проковтне. Земля, Марс, Зовнішні Планети і будь-де з біса, ще, де вештається Голден.
- Знаменитість, - прокоментував Саутер, - зарозумілий.
- Він не такий вже й поганий, якщо пробитися крізь завелику впевненість у власній правоті. І в будь-якому разі я на кораблі, якому не потрібно нічого лагодити перед прискоренням. І я його вже винайняла, зараз всі до дупи видатки на власний розсуд.
- Ну добре, - закінчував розмову Саутер, - побачимось, значить, внизу колодязя.
- Так, побачимось, - попрощалась вона і розірвала зв’язок.
Відштовхнувшись, Авасарала обережно поплила по ходовій рубці. Було б простіше вштовхнутися і вниз по трап-шахті, пролетівши увесь шлях, як вона ще дівчам мріяла. На практиці вона завжди або занадто сильно відштовхувалась, влітаючи у щось, або занадто ніжно – і її зупинив опір повітря там, де рукою не дотягнутися ні до чого надійного. Узялася за поручні і підтягувалася повільно в бік камбузу. При її наближенні гермолюки відчинялись і з тихим шипінням та металічним брязкотом за нею зачинялись. Допливши до кубрику, вона почула голоси до того, я могла розибрати слова, а слова розибрала, до того, як побачила людей.
… мав припинити це, - казав ботанік. – Тобто це фальшиві претензії. Ти ж не вважаєш що проти мене може бути поданий позов?
– Проти тебе завжди може бути поданий позов, - відказав Голден, - але є шанс що вони програють.
- Але я не хочу аби мене для початку судили. Ми маємо це припинити.
- Я поставлю сповіщення на сайт, тож вони щоразу надсилатимуть оновлення і вимагатимуть підтвердження до то як будь які суми надходитимуть.
Вона запхнула себе на камбуз. Пракс з Голденом плавали біля кавомашини. Пракс приголомшений, Капітан навпаки – дещо самовдоволений. Обидва тримали по пузиру з кавою, але про свою вчений, здавалося, забув. Очі ботаніка зробилися круглими а рот відкрився навіть при мікрогравітації.