Электронная книга - «Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти». Краткое содержание книги:
Том, який ви тримаєте в руках, є продовженням тритомника «Проект Україна: Архітектори, виконроби, робітники». Він містить унікальні для україномовного середовища тексти, написані в різні роки та в різних країнах тими, хто називає себе «вільними мулярами». Різні за обсягом та присвячені різним темам, вони дають якщо не цілісне, то, бодай, деяке уявлення про те, що обговорюється за щільно закритими дверима масонських храмів у Сполучених Штатах Америки, Італії, Польщі, Великій Британії, Ізраїлі, Туреччині, Угорщині, Франції, Україні та в інших країнах. Пізнати масонський, як і будьякий інший світ можна тільки «зсередини», тож наведені тексти є лише дрібними крихтами величезного пазлу, абрис якого хіба починає ледь-ледь проявлятися крізь морок невігластва, неуцтва, ненависті, упереджень, якими переповнений морок буденного світу.
1717 рік для кожного із нас видатний. Але я впевнений, що історія братства заглиблюється своїм корінням у добіблійні часи. Відомий вавилонський історик Бероссус, спираючись на відомості шумерських авторів, датованих другим тисячоліттям до н. е., писав наступне: «І тоді вони написали свої знання на двох кам’яних колонах, щоб люди змогли оволодіти ними після потопу…»
Мабуть, так і відбувається….
Religion // Encyclopedia, ІІ, 619
…«Масонство справді є релігійна інституція; і на цьому ґрунті переважно, але не тільки Масонство є релігією, яка має бути захищена»…
Перші враження від ініціації
Все мало і має свій початок…
…Батько повернувся з війни інвалідом… Однак відмовився від пропонованих йому «легких» робіт. Він став каменярем, заготовляв камінь для господарських потреб. Трудодень — кубометр… Мені було шість, коли мати почала доручати мені носити йому обід. Отоді я вперше побачив, як батько обробляє камінь. На моїх очах багатотонний кам’яний велет за допомогою маленького молотка (не молота!) перетворювався у ті кубометри… Це — моя пам’ять, моє дитинство, і моя школа, де кожен камінець ніби вистилав ту бруківку-дорогу, благословенну моїм батьком…
…Отримав педагогічну освіту, працював за фахом, однак почало спадати на думку, що сама освіта якось дивовижно обмежена, ніби кудись навмисне закрита дорога. Почав шукати шляхи самовдосконалення, приступив до вивчення психології та богословських наук (у пам’ять свого діда-священника). На філософський факультет університету прибув у свої немалі вже роки для того, аби перевірити надумані мною теорії, боячись, по суті, схибити чи й навіть божевілля.
Так, Фалес, Геракліт, їх архе[27] оволоділи мною на довгі роки… Поступово зрозумів, що профанний світ має свої принади, але «попіл Клааса стукав та стукав у моє серце», штовхаючи кудись, у незвідане…
Найбільшим своїм здобутком вважаю знайомство з основами деїзму, чи символічного (філософського) мулярства, де відшуковував особливі пункти власної незгоди — так звані втаємничені коди. Їх декодуванням і займався. В аспірантурі вже продовжив вивчення теорії пізнання…
Багато років свого життя присвятив вивченню давньоіндійських Вед, давньогрецького Міфу, Біблії, відкривши, по суті, єдину істину: вони ведуть мову про одне і те ж. Цим і зайнявся…
Визнаю: навіть «під пов’язкою» мене турбувало лише одне питання: на скільки вибудуваний мною образ вільного муляра відповідає дійсності. А відповідаючи на запитання братів, розумів, що у моїй печері не все гаразд. Так, необхідно вийти з печери, і вони осягнуть все новим світлом.
Так, лук Геракла варто ототожнювати з луком Одіссея.
Але і сам лук — це струна-вісь-мозок. Вісь поєднує Небо і Землю, тіло і дух. Ця ж вісь визначається як Сушумна, Шу(меру), Субару (Сибір), Гора. Лук — він же і Дханур. В обох культурах лук уособлює одні і ті ж якості чи можливості людини.
І Біблія, і Міф — все це роботи одного пізнавального рівня, але в різних ареалах культури. Основним способом викладу втаємниченого знання слід визнати параболу.
Вона і є тим способом запису особливої мудрості, який потребує декодування. Так, декодування, але агентом останнього повинен стати сам суб’єкт. Особливим фактом є те, що спонукою до тлумачення параболічної культури і є Великий Будівничий Всесвіту — Логос, Слово, Істина.
Водночас, історія культури цікаво датує появу Святих Книг[28], ведучи мову про них як писемні пам’ятники. До Книги Священного Закону належить і т. зв. Новий Завіт, який був сформований в 45—140 рр. н. е. Складається з 27 книг, у т. ч. чотирьох Євангелій (від Матвія, Марка, Луки та Йоана). З точки зору християнства, Новий Завіт є Одкровення Боже, відкриття людству Творцем Самого Себе і Своєї волі. Хоча варто вести мову і про усний (підготовчий) етап їх формування. Особлива форма викладу їх змісту визначається як одкровення. До того ж, їх зміст задавався і спрямованістю, і призначенням, формуючи магістральні шляхи розвитку людства в цілому.
вернуться
27
Грец.: ἀρχή – першоматерія, праматерія, вихідний стан речей, стародавня форма (в історичному значенні); першооснова, принцип, першопричина усього сущого (в філософському значенні).
вернуться
28
Згідно християнських понять, Книга Священного Закону складається з двох частин. Найдавніша – т. зв. Старий Завіт, позичена зі стародавних юдейських Священного Писання (Танах) та інших релігійних текстів. Складається з 39 книг, спільних для юдеїв та християн. Православні додають до них 11 т. зв. «неканонічних» книг, католики 45/47 (в залежності від методики підрахунку). Корпус текстів Священного Завіту у протестантів співпадає з юдейським.
