![Темпонавти [Сборник рассказов] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/3/0/3/7/0/temponavti-sbornik-rasskazov-download.jpg)
Темпонавти [Сборник рассказов]
- Автор: Заяц Владимир
- Год: 1986
- Язык: украинский
- Год: ВЕСЕЛКА
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Темпонавти [Сборник рассказов]». Краткое содержание книги:
До речі, проблема пересаджування мозку досить перспективна. Пройшли чутки, що Орк і Моранді вже досить успішно експериментують на мавпах — ті після пересаджування “розумнішають”.
Мої експерименти йдуть успішно, але їх гальмує убогість фінансів. Бракує коштів як на обладнання, так і на реактиви.
Приходила Вальта. Чарівна дівчина. Коли б не наука, я кохав би її над усе на світі.
15 котода …71 р.
Дивовижне явище відкрив я сьогодні. Але тс-с, про це завчасу я боюся згадувати навіть у щоденнику. Якщо все буде гаразд, відкриття стане моїм скромним подарунком людству.
Терміново потрібні гроші, аби продовжувати експерименти. Я заклав годинника, подарованого на повноліття. Тепер, можливо, пощастить придбати реактиви для роботи з гормонами та радіоізотопи.
Я балакав з Моранді. Який він обмежений, який зануда! Виявляється, він знає саму біологію, а в ядерній фізиці, космології та палеонтології зовсім темний. Боюся, дізнавшись про це, я не зумів приховати свого подиву. Спробував перевести розмову на інше — забалакав про особливості гекзаметра та про переваги цього віршового розміру перед новочасними. Моранді замулився й квапливо розпрощався. Невже він не знає і таких елементарних речей? Неймовірно!
Мені привиділось, що, йдучи, він метнув на мене злостивий погляд і пробурмотів щось погрозливе. Я розповів про це Вальті. Вона мене заспокоїла, мовивши, що я надто недовірливий.
16 котода …71 р.
Щоб купити потрібні реактиви, довелося закласти всі речі, що мають бодай якусь цінність. Сьогодні я міг попоїсти лише раз Наприкінці робочого дня до мене приходив Моранді. Натякнув, що вони взялися пересаджувати нервову тканину в людини. “Певна річ, — зауважив він, — потрібні ентузіасти, їх щедро винагородять”. На тих словах він значно зиркнув на мене. Напевно, варто згодитися, щоб мені відсадили нервову тканину, таке донорство мене не страхає. У людини 15 мільярдів нервових клітин, коли відсадити якихось кілька мільйонів, це не повинно позначитися на інтелекті, тим паче на моєму.
Мені здається (можу ж я довірити це щоденникові), що мій інтелект має якісно відмінну основу, ніж інтелект будь-якого іншого, наприклад, Моранді.
Всі мої міркування логічні, але про ухвалу свою я вирішив Вальті не казати. Нехай вона лишається в невіданні й не хвилюється.
19 котода …71 р.
Операція минула безболісно. Вже другого дня я зміг узятися до праці. Заплатили мені, справді, фантастичні гроші, зробилося аж ніяково. Тепер стане і на життя, і на експерименти. От тільки чи надовго? І мені спало на думку дати згоду ще на кілька трансплантацій. Тоді ми з Вальтою, нарешті, зможемо побратися. Вона чудова дівчина, все розуміє, але скільки ж можна чекати?
Робота моя посувається майже так само успішно, як і раніше, хоча я відчуваю якийсь тягар у мозкові, немовби брили вергаю, нема колишньої легкості польоту. Мабуть, чи не з перевтоми.
Я бачив нині Моранді. Дивно, як я раніш не примічав, що в нього така сама своєрідна манера тримати сигарету, як і в мене. Завважив у нього біля скроні слід від розтину лазерним ножем. Невже й він згодився брати участь в експерименті з трансплантацією нервової тканини?
25 котода …71 р.
Ще двічі брали нервову тканину. Грошей тепер у мене тьма. Я вирішив на науку їх не витрачати. І так багато розтринькав раніше на якийсь брухт. Усе силкувався сьогодні згадати, навіщо я купив усі ці апарати, але намарне. Дурниці якісь, мабуть. Правильно Моранді каже, що цією бриднею не варто клопотати собі голови. Я дивуюсь, навіщо він мені це розповідає? Що, я сам не розумію? Розказав усе Вальті.
Гадав, разом посміємося. Вона спохмурніла і сказала, що забороняє мені брати участь у дослідах з пересаджуванням мозку. Я пообіцяв їй і подався до Моранді сказати йому про це. Він сидів у лабораторії на місці, де звичайно сидів я, крутив ручки у всіляких апаратах і щось записував. Він був дуже жвавий і, забачивши мене, став захоплено про щось розповідати. Я нічого не втнув. Він правив, що почав захоплюватись особливою залозою. Моранді славний хлопець, та надто вже він любить корчити з себе мудрагеля. Раніш він такий не був. Я йому сказав, що Вальта проти моєї участі в експериментах з пересаджуванням мозку. Тоді Моранді добув з кишені кольорову фотографію чудового котеджу над морем і сказав, що ще кілька пересаджень, і я зможу купити такого для нас із Вальтою. Я погодився, певна річ. Вальті нічого не казатиму. Так Моранді звелів. Я нічого не скажу їй поки що, а коли куплю для нас той чарівний котедж, тоді й викладу все. Моранді всміхнувся мені й сказав, що я кмітливий хлопець, і спитав, чи не хочу я побалакати з ним про якийсь іксаметр. Я здивувався і сказав, що зроду не чував про таку штуку. А може, це прізвище чиєсь, то я такого чоловіка не знаю. Моранді засміявся й відпустив мене, запитавши адресу Вальти.