Бог Дрібниць
- Автор: Рой Арундати
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-277-2
- Переводчик: Андрей Маслюх
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Бог Дрібниць». Краткое содержание книги:
Іноді ж бували дні, коли від усмішки на щоках у неї з’являлися ямочки.
Вона мала ніжне, точене обличчя, чорні брови, які вигиналися, немов чайчині крила над хвилями, невеликий прямий ніс і шкіру горіхового кольору, що наче світилася зсередини. Того блакитного грудневого дня вітер, залітаючи в авто, розмаював її буйне кучеряве волосся. До сарі Амму вдягнула блузку без рукавів, і оголені плечі виблискували, ніби поліровані. Часом вона була найвродливішою жінкою, яку коли-небудь бачили Еста й Рахель. А часом — ні.
На задньому сидінні «плімута», між Естою і Рахеллю, сиділа Крихітка-кочамма. Колишня черниця і за службовим обов’язком — двоюрідна бабуся. Близнюків Крихітка-кочамма недолюблювала; так безталанні люди іноді недолюблюють тих, кому теж у житті не надто пощастило. Мала їх за приблуд-безбатченків, приречених на лиху долю. Більше того, то були ще й діти від змішаного шлюбу, наполовину індуси, з якими ніколи не породичається жодна порядна сім’я сирійських християн, де збереглася бодай крихта поваги до себе. Вона всіляко давала їм зрозуміти, що вони (як, зрештою, і вона сама) живуть в Аєменемському Домі лише з доброї волі та мовчазної згоди господині, їхньої бабусі по матері, і жодного права жити там насправді не мають. Поведінкою Амму Крихітка-кочамма обурювалася, бо вбачала в ній бунт супроти долі, яку сама покірно і вдячно прийняла. Злощасної долі жінки без чоловіка. Сумної Крихітки-кочамми без отця Малліґена. З роками вона зуміла переконати себе, що на перепоні їхньому з отцем Малліґеном поєднанню в любові стали тільки її стриманість і її рішуче прагнення не переступати меж дозволеного.
Заміжній доньці в батьківському домі не місце — узвичаєну думку щодо цього вона поділяла цілковито і щиросердечно. Розлученій доньці — тій, на переконання Крихітки-кочамми, взагалі ніде не місце. Розлучена донька, яка вийшла заміж без згоди батьків, — ну, тут уже Крихітці-кочаммі бракувало слів, щоб виразити своє обурення належним чином. Якщо ж ішлося ще й про шлюб міжобщинний, то Крихітка-кочамма просто втрачала дар мови і лише мовчки тіпалася від люті.
Близнюки були ще надто юні, щоб усе це збагнути, тож поки що Крихітці-кочаммі залишалося тільки злитися, побачивши їх у миттєвості щастя. А щасливі вони бували, коли, наприклад, упіймана на льоту бабка піднімала ніжками з долоні камінчик, коли їм дозволяли викупати свиней або коли вони знаходили яйце — ще тепле, щойно з-під курки. Та найсильніша злоба проймала її тоді, коли вона бачила, як вони тішаться одне одним. Адже сподівалася, що над ними ціле життя тяжітиме печать нещастя. Хоча б нещастя.
На шляху з аеропорту назад до Аєменема Марґарет-кочамма сидітиме спереду з Чако, бо ж колись була його дружиною. Софі-моль сяде посередині між ними. Амму перебереться на заднє сидіння.
У них будуть два термоси з водою. Кип’яченою — для Марґарет-кочамми і Софі-моль, з-під крана — для всіх решта.
Багаж лежатиме у багажнику.
Гарне слово — багаж, подумала Рахель. У будь-якому разі, набагато гарніше, ніж, наприклад, міцняк. Так, міцняк — жахливе слово. Ніби частина імені якогось гнома. Коші Ооммен-міцняк — приємний з вигляду, богобоязливий гном-середняк, з коротенькими ногами і проділом збоку.
На даху «плімута» були встановлені чотири оббиті бляхою рекламні щити з фанери, з яких дивився на всі чотири сторони світу виведений кучерявими літерами напис: «Райські маринади і варення». Нижче були зображені слоїки зі змішаним фруктовим джемом і пікантним консервованим в олії лаймом, з етикетками, де був той-таки кучерявий напис: «Райські маринади і варення». Поруч можна було побачити перелік усієї продукції під цією маркою, а ще — танцівника катакалі з зеленим обличчям і в розмаяній від стрімкого руху спідниці. Повздовж нижнього краю одежі, що вигинався літерою S, було написано: «Володарі царства смаку». То був непроханий внесок товариша К. Н. М. Піллая — буквальний переклад малаяльської фрази Ручі локатінде Раджаву, яка в оригіналі звучала хіба лиш на крихту менш абсурдно, ніж ті «володарі». Та позаяк ці слова побачили вже після того, як товариш Піллай виконав замовлення, нікому не стало духу просити його переробити все наново. Так, на превеликий жаль, «Володарі царства смаку» стали невід’ємним атрибутом етикеток «Райських маринадів».