Тече собі річка

...Питання розчинилось у повітрі, бо усі і так знали, що Левчук пішов до сусіднього села за сіллю та тютюном. Вірніше, поїхав. Як це він у сідлі тримається з своєю ногою? Ступні нема, так він на стремено мотузок накрутив, як зашморг — їздить собі.
Але щось його нема й нема, вечеряти вже треба. Добре, зайшов до жінки, давно не бачились, ну година, ну дві, ну три пройшли, але, якщо в Макогона не зламався годинник, то вже шоста година вечора, а поїхав Левчук вранці, та ще й сказав, падлюка, «Я швиденько!»
Макогон плюнув на брудну долівку, заходив по хаті. Він не палив вже третій день, а сушене на печі лопушиння — це тобі не тютюн. Навіть папірець був, дбайливо пошматована на зручні клаптики більшовицька агітація, а тютюну дзуськи!...