Остання любов президента
- Автор: Курков Андрй
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Навчальна книга — Богдан
- ISBN: 966-692-603-2
- Переводчик: В. Саган
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Остання любов президента». Краткое содержание книги:
4
Київ. Березень 2015 року.
— Ну, як чуєтеся, хворий? — Головний лікар схиляється над моїм обличчям, і я з подивом помічаю на нагрудній кишені його білосніжного халата вручну вишитий блакитний тризуб.
Головному лікареві не більше п’ятдесяти, але густе сиве волосся, зачесане хвилею набік, надає його зовнішності патріаршої величі.
— Ось, візьміть, будь ласка. — Він дістає з кишені халата цукерку «Ферерро Роше» та простягає мені.
Я зазираю йому за спину — немає нікого. Дивний жест!
— А з якого ж бо дива ви мені це пропонуєте? — запитую я сталевим голосом.
— Це всім. — Він відступає півкроку. — На цьому поверсі під час обходу кожен отримує цукерку. — I він, щоби підтвердити правоту своїх слів, дістає з іншої кишені халата жменю круглих цукерок. Знову ховає їх. — Усе це включено у вартість курсу лікування... Чи, можливо, ви запитуєте, чому не вітчизняні цукерки?
— Ні. — Я вже заспокоївся і простягаю руку, щоб отримати належне. — Давайте!
— Якщо ви не проти, ми можемо дозволити вам приймати відвідувачів. Починаючи від сьогоднішнього вечора. Але не більше двох годин на день.
— Може, ще зарано? — з легкою надією запитую я.
— Відверто кажучи, рано, але ваш голова адміністрації мені погрожує. Якщо хочете, скажіть йому самі!
Я зітхнув.
— Добре, будемо приймати. — Я обертаюся до помічника. — Список відвідувачів уже в тебе?
Він киває.
5
Київ. Травень 1977 року.
Найдивовижнішим подарунком на моє шістнадцятиліття виявився витискач для вугрів. Його принесла Жанна. Насправді в манікюрному наборі, який привіз її батько з Сирії, було два таких витискачі: для великих вугрів і для менших. Для великих вона залишила собі. Згодом вона показувала мені цей набір — десяток хромованих інструментиків із перламутровими ручками. Для видалення бруду з-під нігтів, для легкого обрізання задирок і т. д. А от призначення двох інструментиків, схожих на мініатюрні ложечки з акуратною дірочкою посередині, вона спочатку не могла збагнути. Але інструкція арабською супроводжувалася малюнками. I все миттю стало зрозумілим. У неї на лобі були великі вугрі, а в мене — маленькі на носі. На носі я і випробував її подарунок. За столом саме пили за моє здоров’я, а я, зачинившись у ванній, ніс до носа зі своїм дзеркальним відображенням, підносив витискач дірочкою до вугра і втискав маленьку ложечку в ніс. Білий довгий вугор відразу проходив крізь акуратну дірочку, неначе нитка крізь вушко голки, та згортався малесеньким вужем. Я зсовував ложечку набік і підносив чергового переможеного ворога до очей, після чого витирав його з ложечки шматком туалетного паперу.
Коли я повернувся до столу, мій ніс був червоніший за моркву. Настрій дорівнював випитій пляшці червоного шампанського. I найтепліші погляди я дарував цього вечора Жанні. А коли мої батьки демонстративно пішли в кіно, ми погасили світло, увімкнули магнітофон і оголосили білий танець. Звичайно, мене запросила Жанна. Саме з цього розпочалися наші романтичні зустрічі. До речі, вугрі на її чолі незабаром зникли. А я вийшов з віку статевого дозрівання. Коротше кажучи, дозрів.
6
Київ. Березень 2015 року.
Першим відвідувачем, якого я прийняв у палаті-люкс, виявився віце-прем’єр з гуманітарних питань. За півгодини до його появи у палату принесли два шкіряні крісла. Моє «розумне» ліжко підкрутили так, що я міг у ньому влаштуватися напівсидячи. До нього причепили стільницю — щоб поставити склянку чаю, папір та ручку. Список відвідувачів я теж отримав за півгодини перед початком офіційного прийому. Перебіг його поглядом, вираховуючи, чим розраховувався дехто із запропонованих відвідувачів, перш ніж їх затвердив у списку голова адміністрації. На три прізвища в мене була стійка алергія. Зовсім не хотілось займатися питаннями сталеливарної промисловості. Ці прізвища я викреслив. I лише потім звернув увагу, що наприкінці списку було незнайоме жіноче прізвище, а завершував список сам голова адміністрації — Коля Львович.