Крижана усмішка
- Автор: Крижанівський Андрій Степанович
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- Жанр: Сатира
Электронная книга - «Крижана усмішка». Краткое содержание книги:
Подумав. Рвучко сів за стіл. Замислився. Щось черкав з півгодини. Одвів аркуш — читав подумки. Обличчя заясніло, Побіг до машбюро;
— Терміново! В номер! Вгорі надрукуйте: “Дебют”.
“МЄСТОВ НЕМА”
Я безнадійно стовбичив у холі готелю.
У пам’яті зринув приємний спогад; вперше (і востаннє) самотужки дістаю номер. З плюшем і душем. Правда, тут — таки мене взяли за душу черговий адміністратор і приїжджий ревізор — саме з останнім мене й переплутали. Але я відстояв свій комфорт. До ранку.
Тепер надходив вечір.
На мене холодно дивилися пластикове бюро, райдужні вітражі, настінне карбування, різнобарвні світильники. Усю цю відчужену розкіш олюднював зворушливий у своїй простоті аркушик з написом від руки “МЄСТОВ НЕМА”.
І все ж я зважився на рішучий крок. До віконця адміністратора.
— Одне місце на одну ніч для командировочного!
(Мій тон нагадував давнє: “Дайте, не минайте…”)
— Громадянине, ви з Марса чи з Видригайлівки? У нас проістєкають два спінозіуми, два колокуми та семінарі — І адміністраторка гордо кивнула на дошку об’яв.
Я підсвідоме посунув до плакатів. Пробіг очима:
СИМПОЗІУМ ПОБУТОВИХ ХІМІКІВ СЕРЕДА. ДОПОВІДЬ І ДЕБАТИ. ЧЕТВЕР. ЕКСКУРСІЯ НА ПИВЗАВОД. П’ЯТНИЦЯ. ПОЇЗДКА ДО ВИНРАДГОСПУ. СУБОТА. КУЛЬТПОХІД НА “ЦИГАНКУ АЗУ”. ЗАКЛЮЧНИЙ БАНКЕТ.
“Всеосяжна наука хімія”, —подумав я, переходячи до іншої об’яви.
КОЛОКВІУМ ЛЕКТОРІВ-ЗАОЧНИКІВ ЧЕТВЕР. РОБОТА СЕКЦІЙ. П’ЯТНИЦЯ. ВИЇЗНИЙ ПРАКТИКУМ НА СПИРТЗАВОДІ. СУБОТА. ЕКСКУРСІЯ НА КОНДФАБРИКУ. НЕДІЛЯ. ДЕНЬ ВІЛЬНИЙ. ВВЕЧЕРІ БАНКЕТ.
— Ви не до нас часом? — почув я бадьорий голос. Біля мене спинився кремезний вусань. Він тримав саморобну табличку; “Семінар “Режим економії”. Реєстрація учасників”.
— На жаль, ні — зітхнув я.
— Мабуть, із цих невдах? — недбало махнув він на об’яви.
— Чому невдах?
— Організація шкутильгає — програми бідненькі. У нас, приміром, ще заплановано відвідання дегустаційного залу, виїзд на туристську базу і похід до мисливського заповідника.
— Мабуть, у них гірше з режимом економії, — бовкнув я.
— М-да! — процідив вусань, вклавши в голос з півкіло металобрухту. — А ви, до речі, по якій лінії приїхали?
— По лінії, потокової лінії. На монтаж.
— М-да! Теж потрібна справа. Не буду вас затримувати…
Я човгав до вокзалу, а на думці вертілося:
“Один ум добре, а симпозіум краще”.
КОНТЕКСТИ
ЗАЛИШИВ СЛІД В ІСТОРІЇ? НАСЛІДИВ!
ВСІ МИ У ВІДРЯДЖЕННІ НА ЦЬОМУ СВІТІ
НІ, МИ НЕ ВСІ ВІД МАВП — НЕ ВАРТО ОБРАЖАТИ ОСЛІВ.
І СІЮЧИ КУКУРУДЗУ МОЖНА ЗАЛИШИТИСЬ НА БОБАХ.
ВІН БУВ БЕЗПОЩАДНИЙ У СВОЄМУ ГУМАНІЗМІ.
ГІМН КАНЦЕЛЯРЩИНІ: КОНЦЕРТ ДЛЯ СКРЕПКИ З РЕЄСТРОМ.
АЛЕ Ж У ДЕКОГО РУДИМЕНТАРНИЙ ОРГАН — ЦЕ ГОЛОВА.
ІНФУЗОРІЇ РОЗМНОЖУЮТЬСЯ ДІЛЕННЯМ: ЦЕ ТОБІ — ЦЕ МЕНІ, ЦЕ ТВОЄ — ЦЕ МОЄ…
А З НЬОГО ТАКИ ВИЙШЛА ЛЮДИНА. І НЕ ПОВЕРНУЛАСЯ.
МАВ СТІЛЬКИ ДРУЗІВ, ЩО РОЗПІЗНАТИ ВОРОГІВ БУВ ПРОСТО НЕ В ЗМОЗІ.
ВИТЯГЛИ З ВОДИ І ВТОПИЛИ У БАГНІ.
ПАРАДОКС ПРИРОДИ: І В ДУРНІВ Є ЗУБИ МУДРОСТІ…
ЩО ТАМ ЗУБИ МУДРОСТІ ПРОТИ ГОСТРИХ ЛІКТІВ!
НА КОРОТКІЙ НОЗІ РУКА РУКУ МИЄ.
МЕТРДОТЕЛЬ СЛАВИВСЯ ОСВІЧЕНІСТЮ: ЛАЯВСЯ ЧОТИРМА МОВАМИ.
З РЕЦЕНЗІЇ: “ТЕНОР ВИСОКОГО ГРОМАДСЬКОГО ЗВУЧАННЯ”.
ХТО НАЙБІЛЬШЕ ПОТЕРПАЄ ВІД САТИРИ? САТИРИКИ.
ПРОБЛЕМА КРИТИКІВ — БЕЗПРОБЛЕМНІСТЬ КРИТИКИ.
ПІШОВ ПО ЗООТЕХНІЧНІЙ ЛІНІЇ — КРУТИТЬ ВОЛАМ ХВОСТИ.
ПОГЛАДИВ ПО ГОЛОВІ. І ЗНЯВ СКАЛЬП.
З РЕЦЕНЗІЇ: “ЦЕ ШЕДЕВР ХУДОЖНЬОГО УБОЗТВА”.
ЧИ НЕ ЗАБАГАТО ТИХ, ХТО ТРИМАЄ КАМІНЬ ЗА ПАЗУХОЮ, ВИПЛИВАЄ НА ПОВЕРХНЮ?
СКІЛЬКОХ КОЛУМБІВ ЗАНАПАСТИЛИ СОРОКАГРАДУСНІ ШИРОТИ!
КРИТИК СПЛАЧУВАВ ПОЕТЕСАМ КОМПЛІМЕНТИ.