Не гальмуй!
- Автор: Птіцин Анатолій, Ільєнко Ігор
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Зелений пес
- ISBN: 966-2938-19-2
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Не гальмуй!». Краткое содержание книги:
Звісно, чарівних дорожніх істот — дорожніх гномів, шляховичків, дівчаток-вей на роликах, восьминіжок, роуді та бігоней. А ще на дорозі можна впіймати таємницю, тільки треба спритно вхопити її за хвіст — і купа надзвичайних пригод гарантована.
Наш старий знайомий дорожній гном Гролик (ти зустрічався з ним у книжці «Гноми на дорогах») ніколи ґав не ловив, тому пригоди завжди чекали на нього там, де він очікував їх побачити. І не тільки Гролика, а й усіх його друзів.
Хочеш дізнатися, що чекає Гролика та компанію? Тоді не гальмуй — перегортай сторінку!
Отож, злопи нічого не могли вдіяти з дорожнім гномом Гроликом — аж допоки не придумали нацькувати на Гролика злющого шершня Бу. Злопи неабияк сподівалися, що шершень Бу допоможе їм здихатися гнома Гролика. Що Гролик не витримає такого сусідства і накиває п’ятами з пеньочка. Того, що з південного боку розташований.
Гном Гролик від шершня Бу просто не міг відчепитися. Куди Гролик — туди й шершень: бубонить, буцається, а бува, ще й кусається. Укуси в шершня Бу страх які болючі були.
Тож ледь благословиться на світ, то шершень Бу починає діставати гнома Гролика:
Бу-дить,
Бу-хтить,
Бу-бонить,
Бу-янить,
Бу-цається,
Бу-кає… — тобто лякає і взагалі жити не дає. Відтоді як злопи придумали діставати гнома Гролика за допомогою шершня Бу, у житті того настала чорна смуга, слово честі. Уявіть собі маленький бойовий вертольотик-штурмовик. Ну, якщо вже не найменший, то хоча б найменший з тих, котрі ви можете собі уявити. Уявили? Справжній крихітний вертольотик-штурмовик, на котрому може літати справжній маленький ас. Він уміє стріляти з кулемета й гармати, без роздумів іде в лобову атаку на таран. Шершень Бу — оце й був той вертольотик-штурмовик. Сподобалось би вам, коли б вас невпинно переслідував такий живий штурмовичок? Хай навіть і маленький? От і гному Гролику злопівський винахід теж виявився не до смаку. Еге ж. Колишні приставання злопів сміливо можна було вважати світлою смугою в Гроликовому житті.
Шершень Бу діставав гнома Гролика з насолодою. Він ганявся за гномом Гроликом. Він полював на гнома Гролика. Він змушував гнома Гролика пригинатися та рухатися перебіжками. Зливатися з навколишньою місцевістю й буквально сплющуватися. Він навчив його втікати щодуху й взагалі набрид до нестями. Набрид дужче, ніж здатні надокучити трійко або четверо молодших братів і сестер.
І не забувайте, що, крім шершня Бу, Гролика продовжували невтомно переслідувати решта членів сімейства злопів. Особливо діймали його найменші злопи-лютики, як ніжно називали їх матусі. Віконця Гролик закривав віконницями, аби злопенята не запускали в них віддзеркалення смердючок та жаб, а килимок перед дверима взагалі викинув, бо його погризла тля. Килимок був зі старенької кольчужки, а тлю, котра жере залізо та крицю, підкинули ті ж юні злопенята, вкрай роздратовані тим фактом, що гном Гролик не здається й не втікає.
А гном Гролик не здавався. Він спробував був відірватися від шершня на дорозі, але як на зло йому попалося таке повільне авто, що далі просто нема куди. І знову: де Гролик — там і шершень. Гролик в авто — шершень за ним, Гролик в пробку дорожню — шершень зверху гуде, Гролик Добриньку зустрів — шершень з-під листочка виглядає… Куди б гном Гролик не заховався, там його злющий шершень знаходив.
От і на Мосту-Ярмарку знайшов.
Розділ 3
Кому водити?
Ха-ха-ха! Злющий шершень Бу багато дечого навчився. Вибравшись із машини вслід за Гроликом та Добринькою, він подався за ними вгору на бильця (це йому було зовсім не важко), й поки гноми безперестанку витріщалися на Міст-Ярмарок, шершень готувався до атаки.
Дислокація мала такий вигляд: гном Гролик стояв на бильцях, завмираючи від захвату й витріщаючи очі. Позаду з розкритим ротом бурмотів щось шляховичок Добринька, белькотів щось внутрішнім голосом мовою ацтеків. Хоча коли б мене спитали, я б відповів, що Добринька просто цокав-цмокав язиком і підсвистував ніздрями. Шляховичок не стояв сумирно, він махав руками й сіпав ногами і всім заважав.