Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
Тепер ти зрозумів? Цей твір зображує людину нікчемною істотою, якою вона і є, щоб ми бачили самі, що кожен з нас повинен присвятити себе поліпшенню людства, тому що єдина мета нашого існування: творити добро і шанувати творіння Творця — нас. Так що, як бачиш, це зовсім не смерть, а справжня суть життя.
Ніккі вчили, що ця скульптура надихає людей, оскільки підтверджує істинність того, що вони суть тварі нікчемні.
Жодного разу за все життя ніхто не обдаровував її таким нищівним поглядом, яким обдарував Річард. І вона чомусь відчула себе нікчемою.
Ніккі в жаху сковтнула, побачивши вираз його очей — абсолютно протилежний тому невловимому, що так її інтригувало. Він не вимовив ані слова у відповідь, але пройшов не один день, перш ніж вона зважилася знову подивитися йому в очі.
Іноді, коли вона очікувала спалахи люті, Річард залишався млявим і ставав агресивним, коли вона очікувала байдужості. Ніккі почала замислюватися, чи не помилилася вона, порахувавши, що в ньому є щось особливе.
Якось раз вона навіть настільки зневірилася, що вирішила — немає в ньому нічого гідного уваги. Дивлячись, як він спить, вона остаточно прийшла до висновку, що пора розлучитися з надією дізнатися про сенс життя щось ще, крім того, чому вчила її мати. Ніккі з сумом вирішила, що на наступний день, після того як відвідає рідні місця, вона покладе кінець цій дурній затії і повернеться до Джегана.
Але після відвідин того, що залишилося від підприємства її батька, вона знову побачила в його сірих очах той самий вираз і зрозуміла, що зовсім не помилилася.
Танець тільки починається.
Вони йшли по брудному коридору гуртожитку. Ніккі жестом веліла Річарду йти поруч. Ніккі бажала отримати тут житло. Їй хотілося лягти спати в сухому місці. Вона рішуче постукала в двері, які виглядали так, ніби розваляться на частини, якщо Ніккі буде необережною.
Вона заглянула в список, потім засунула його в кишеню і почала чекати відповіді. У цьому гуртожитку, як і в тих, де вони побували раніше, повинні були надавати житло новоприбулим. Імператору потрібні робітники.
Подумки вона уявляла собі, що саме тут вони і облаштуються. Вона дивилася на пляму на огидній зеленій штукатурці. І уявляла собі, що буде бачити кожен день все життя цю пляму чайного кольору у формі кінського крупа з кирпатим хвостом. І уявляла, як Річард кожен день буде проходити повз неї по дорозі на роботу і щовечора по дорозі з роботи. Як доводиться ходити всім іншим.
Ніккі знову постукала в двері, а Річард тим часом спостерігав за темними сходами з перекошеними сходинками. Ніккі ніколи не могла зрозуміти, чому він вивчає всі ті речі, що він вивчав, але не заперечувала, довіряючи його інстинктам. Судячи з виразу обличчя, темні сходи йому явно не подобалася. Будучи сестрою Тьми, Ніккі не боялася того, чого зазвичай бояться прості смертні. Вона знову постукала.
Голос з-за дверей велів їм забиратися.
— Нам потрібна кімната, — заявила Ніккі таким тоном, що ніяких сумнівів не залишалося, — вона твердо має намір отримати бажане. Вона постукала сильніше. — Ми є в списку. Нам потрібна кімната.
— Це помилка, — пролунав приглушений голос. — Кімнат немає.
— Послухайте-но, — сердито мовила Ніккі, — вже стає пізно…
Троє непомічених нею молодиків, що сиділи на сходах, підійшли до поручнів. Всі троє — без сорочок, демонструючи мускули, як це люблять робити всі молоді люди. І всі троє з ножами.
— Так-так, — промовив з кривою посмішкою один молодик, м'ясоїдно обшарюючи Ніккі поглядом. — Що це у нас тут? Два мокрі пацюки?
— Мені подобається кльовий хвіст блондинистої щурихи, — хихикнув другий.
Річард схопив її за руку і, не кажучи ні слова, виволік на вулицю, назад під дощ. Ніккі впиралася, всю дорогу пошепки протестуючи. Вона повірити не могла, що сам Магістр Рал, Шукач Істини і Несучий Смерть, злякався трьох хлопців. Навіть швидше хлопчаків.
Поки вони спускалися по обшарпаним сходинках, Річард притягнув її ближче.
— Ти позбавлена магії, не забула? Нам зовсім не потрібні такого роду проблеми. Не маю ані найменшого бажання опинитися зарізаним через кімнату. Вона того не варта. Знати, коли не варто вступати в бійку, не менш важливо, ніж вміти битися.