Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
— Повертайтеся скоріше, — попросила вона мерця.
Під поглядом діда вона знову легенько провела пальцями по буквах, висіченим на надгробку.
— Без вас я не зможу керувати снами, — м'яко промовила Джилліан, звертаючись до імені, вирізаного на камені. — Поспішайте, Річард Рал, і скоріше повертайтесь у світ живих.
45
У покинутому місті було безлюдно. Удари копит Сайдина по бруківці тужливим луною віддавалися в ущелинах безлюдних вулиць. Різнокольорові віконниці на деяких будинках були закриті, на деяких — розчинені навстіж. У вікнах верхніх поверхів з крихітними балкончиками, що нависають над бруківкою, були видні щільно запнуті штори. Проїжджаючи по одній з порожніх вулиць Ніккі помітила забуті штани, що сумно звисали з мотузки, натягнутої між другими поверхами будинків. Їх власник давно вже був далеко звідси.
Тиша в місті була повною, важкою, зловісною. Залишене місто викликало моторошне відчуття — міські вулиці, де колись кипіло життя, тепер здавалися всього лише оболонкою, позбавленою змісту. Вид міста викликав у пам'яті картину смерті, коли померлий виглядає ще живим, ніби сплячим, але жахлива правда вже не викликає жодних сумнівів. Якщо жителі сюди не повернуться, місто дійсно незабаром помре, поступово перетворюючись на руїни.
На перетинах вузьких вулиць перед Ніккі мигцем відкривався вид на Замок Чарівників, що стояв на горі, і ніби нависав над мирним містом. Від величезної споруди виходило відчуття загрози. Темні башти тягнулися в небо, за них чіплялися обривки хмар. У неї виникло враження, що більш зловісної з вигляду споруди їй бачити ще не доводилося. Однак вона відмінно розуміла, наскільки це враження насправді оманливе, і з нетерпінням чекала, коли ж, нарешті, добереться туди.
Поїздка з глибини Старого Світу до Ейдіндріла була довгою і важкою. Часами вона боялася, що не зможе уникнути зустрічі з численними загонами солдатів Ордена, які траплялися їй на шляху — вона вже й так втратила достатньо часу, обходячи або вбиваючи їх. Хоча вона і знищила величезну кількість імперців, чисельність армій Ордена була така велика, що ці втрати не мали для них великого значення. Вона приходила в лють від необхідності ховатися, замість того, щоб знищувати їх, проте зараз важливіше було дістатися до Річарда. А війська Ордену — це лише перешкода на її шляху.
Через узи, що зв'язують її з Річардом, Ніккі знала, що вже близька до мети. Вона ще не знайшла його, але знала, що ось-ось знайде.
Одразу після його від'їзду з Алтур-Рангу у неї були серйозні сумніви, що вони коли-небудь зустрінуться знову.
Битва за Алтур-Ранг була по-звірячому жорстокою. Передовий загін Ордена, захоплений зненацька захисниками міста, зазнав поразки відразу після заходу сонця. Однак досвідчені воїни швидко прийшли в себе і, освітлюючи собі дорогу смолоскипами, спробували переламати хід бою на свою користь.
Ніккі, як нікому іншому було відомо, що збирався зробити Джеган з бунтівним Алтур-Рангом. Але навіть вона не очікувала такого озлоблення, з яким билися солдати Ордена. Деякий час, через те, що серед військ Ордену виявився третій чарівник, про якого городяни нічого не знали, здавалося навіть, що військо Джегана змете недосвідчених захисників міста. Це був момент похмурої безнадії, коли всі зусилля міського ополчення виглядали витраченими даремно. Перспектива поразки і наступної за ним різанини представлялася не просто реальної — неминучою. На якийсь час Ніккі і її соратники майже повірили, що не переживуть цієї ночі.
Ні щире бажання врятувати жителів Алтур-Рангу, ні думки про жахливу долю, яка чекає безневинне і безпорадне населення міста, не могли більше надати Ніккі нових сил. І тільки страх від думки про те, що в цьому випадку вона ніколи більше не побачить Річарда, немов оживляв її, додаючи бажання боротися. Вона скористалася цим страхом, щоб розпалити в собі нестримний гнів, який можна було погасити тільки потоками крові ворога, що стояв у неї на шляху.
У критичний момент бою, коли ворожий чарівник, різко освітлений ревучим полум'ям від палаючих будинків, стояв на гарматному лафеті, поширюючи навколо себе страждання і смерть, надихаючи своїх звірів рухатися вперед, Ніккі, немов дух помсти, раптово виникла серед атакуючих, прямо на узвишші поруч з ним. Це було настільки несподівано, що погляди імперців мимоволі звернулися на неї одну. І в цю коротку мить, коли всі застигли в приголомшеному здивуванні, вона різко розколола груди чарівника, голими руками вирвавши звідти ще живе серце. З гнівним криком Ніккі підняла свій кривавий трофей, щоб він був добре видимий усім солдатам Ордена, як обіцянка долі, яка чекає кожного з них.