Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Сьоме Правило Чарівника, або Стовпи Творіння». Краткое содержание книги:
Хто виявиться настільки чистий душею, що не повірить в принадні обіцянки Тьми? Тільки — юна сестра легендарного Річарда Сайфера Дженнсен. Єдина, кому вдалося вислизнути від клинків найманих убивць. Та, перед якою лежить повний небезпек шлях у серце Д'хари — бо тільки там зможе вона пізнати Сьоме Правило Чарівника.
— Ти хочеш сказати, що тут немов гірський перевал, де навіть невеликий загін може впоратися з цілою армією?
— Саме так.
Джегань дивився на неї скептично.
— Ти вважаєш, що навіть один худий старий чарівник у місці, подібному Замку, міг влаштувати все, що зараз відбувається?
Сестра Мердінта кинула на імператора косий погляд.
— Саме худий старий чарівник, як ви його називаєте, і управляє всіма цими неможливими подіями. Він не тільки знайшов стародавню світлову мережу, якій тисячі років, він примудрився запалити її.
Джегань повернувся і подивився туди, де поступово згасало сяйво.
— О Творець! — Прошепотів він, запустивши пальці в кучеряве волосся. — Адже саме там стоїть моя армія. — Він, здається, починав розуміти страшний зміст того що відбувається. — Як їм вдалося? Ми ж були захищені від цього! Хто міг підпалити світлову мережу навколо армії?
Сестра Мердінта опустила очі в землю:
— Ніхто не зможе вам відповісти, ваше превосходительство. Можливо, стародавня світлова мережу лежала в маленькій коробці. З неї зняли всі механізми безпеки і підкинули в розташування нашого табору. І хтось із наших воїнів знайшов її, дивну маленьку коробочку, і відкрив її, і денне світло запустив заклинання. А може, все сталося зовсім по-іншому. Ми не можемо навіть уявити, а вже тим більше передбачити. І ніколи не дізнаємося. Хто б не запустив заклинання, він тепер став частиною чорної хмари, яка розпливається над річковою долиною.
— Ваше превосходительство, давайте негайно відводити війська, — сказав Себастян. На секунду він замовк, перемагаючи біль. — Якщо вони, не дивлячись на захист наших обдарованих, змогли застосувати такі сили, то взяття Замку може виявитися неможливим.
— Але ми ж повинні! — Заревів Джегань. Себастян трохи нахилив голову, очікуючи, коли пройде напад болю.
— Ваше превосходительство! Якщо ми втратимо всю армію, це буде означати перемогу лорда Рала! Це ж просто як двічі два. Не варто ризикувати заради взяття Ейдіндріла.
Це було так не схоже на Себастяна, якого знала Дженнсен, — стратега Імперського Ордена.
— Найкраще для нас зараз — відступити. А війну продовжити пізніше і на наших умовах. Тепер час — наш союзник.
Обдумуючи слова Себастяна, імператор з тихою люттю оглядав річкову долину. Не було сенсу говорити про те, скільки чоловік тільки що загинуло.
— Це все штучки лорда Рала, — зрештою прошепотів Джеган. — Його потрібно вбити. Іменем Творця, він повинен бути вбитий.
Дженнсен знала, що тільки вона зможе виконати таке завдання.
51
Дженнсен походжала по неяскраво освітленому наметі імператора, звуки її кроків тонули в розкішних килимах на підлозі. Близько зовнішнього входу стояла сестра: ніхто не мав права потривожити імператора і ніхто б не зміг заподіяти йому шкоду. На вулиці великий загін варти, в який входили і сестри, патрулював територію табору. Час від часу сестри, заглядаючи в намет, спостерігали за Дженнсен.
Дівчині залишалося тільки крокувати. Всередині неї все стискалося в грудку від занепокоєння за Себастяна. Під час довгого шляху до табору він втратив свідомість. За словами сестри Мердінти, життя Себастяна було в небезпеці. Його втрати Дженнсен не пережила би — це було все, що у неї залишилося.
Імператор після великої втрати крові теж перебував у тяжкому стані. До того ж, і йому довелося пережити довгу дорогу верхи. Джеган відмовився відкладати повернення в табір, нехай навіть ціною власного здоров'я. Він ніколи не думав про себе. Тепер і імператор, і Себастян перебували під наглядом сестер Світла. Дженнсен намагалася залишитися зі своїм другом, але їй не дозволили.
При вигляді армії Джеганю стало ще гірше. Він був готовий вбити будь-кого, хто підійшов би до нього з жалем. Дженнсен прекрасно розуміла причину настільки лютого гніву.
Світлова мережа загорілася якраз в центрі табору. Навіть через кілька годин тут панувала плутанина.
Деякі загони розсіялися по околицях, готуючись до неминучої, як їм здавалося, атаки. Інші, як можна було здогадатися, просто розбіглися. У місці, де загорілася мережа, не було нічого, крім величезного випаленого котловану. У таких умовах не було можливості визначити число вбитих і тих, що порозбігалися. Навіть число загонів перерахувати не представлялося можливим — не те що людей.
До Дженнсен доходили розмови, правда неголосні, що за одну мить в пил перетворилися понад півмільйона людей і що це число при більш точних підрахунках може виявитися вдвічі більшим. Плюс незліченну кількість було покалічено: обпалені або осліплені; позбулися рук і ніг, уражені летячими осколками; розчавлені важкими фургонами. Люди оглухли, осліпли, з'їхали з глузду… Надати допомогу всім нужденним не представлялося можливим: не вистачало військових лікарів і сестер Світла навіть для того, щоб допомогти хоча б невеликій частині поранених. Щогодини тисячі вижилих від страшного удару вмирали від отриманих ран.