Гаррі Поттер і Напівкровний Принц (з ілюстраціями)

- Біля Снейпового кабінету, - прошепотіла Герміона з блискучими від сліз очима, - удвох з Луною. Ми там стовбичили хтозна скільки, й нічого не відбувалося... ми не знали, що діється нагорі, бо Рон забрав Карту Мародера... була вже майже північ, коли в підвали примчав професор Флитвік. Він щось кричав про смертежерів у замку, навряд чи він нас з Луною помітив, він просто ввірвався у Снейпів кабінет, і ми почули, як він каже Снейпові, щоб той ішов з ним, що потрібна допомога, а тоді ми почули, як щось упало, і з кабінету вискочив Снейп, і він нас побачив і... і...

- Що? - нетерпляче вигукнув Гаррі.

- Гаррі, я така дурна! - лунко прошепотіла Герміона. - Він сказав, що професорові Флитвіку стало погано, і що ми повинні побути з ним, поки він... поки він битиметься зі смертежерами...

Вона затулила від сорому обличчя й далі говорила крізь пальці приглушеним голосом.

- Ми зайшли в кабінет, щоб якось допомогти професорові Флитвіку й побачили, що він непритомний лежить на підлозі... ой, тепер це так очевидно! Снейп, мабуть, приголомшив Флитвіка, але ми, Гаррі, цього не зрозуміли, й дали Снейпові змогу втекти!

- Це не ваша вина, - заперечив Люпин. - Герміоно, якби ви не підкорилися Снейпові й не зійшли з його дороги, то він би вас з Луною вбив.

- Отож він побіг нагору, - сказав Гаррі, уявляючи, як Снейп вибігає мармуровими сходами, за спиною в нього, як завжди, розвівається чорна мантія, і як він на ходу виймає чарівну паличку, - і знайшов, де точиться бій...

- Ми були в скрутному становищі і програвали битву, - глухо пояснила Тонкс. - Ґіббона ми знищили, але всі інші смертежери готові були битися не на життя, а на смерть. Невіла поранило. На Білла напав Ґрейбек... було темно... скрізь шугали закляття... Мелфой зник - мабуть, вислизнув і піднявся на вежу... за ним кинулося ще кілька смертежерів, і один з них заблокував за собою сходи якимось закляттям... Невіл туди побіг, але його підкинуло вгору...

- Ми не могли прорватися, - додав Рон, - а той здоровило-смертежер і далі стріляв на всі боки закляттями, які відбивалися від стін і лише чудом не влучали в нас...

- А тоді з’явився Снейп, - сказала Тонкс, - а потім знову зник...

- Я бачила, як він біг до нас, але в мене ледь не влучило закляття величезного смертежера, тож я ухилилася й втратила його з очей, - пояснила Джіні.

- А я бачив, як він проскочив повз бар’єр закляття, наче й не було жодної перешкоди, - додав Люпин. - Я кинувся за ним, але мене віджбурнуло, як і Невіла...

- Мабуть, він знав якесь невідоме нам закляття, - прошепотіла Макґонеґел. - Зрештою, він викладав захист від темних мистецтв... я хибно припустила, що він женеться за тими смертежерами, що повтікали на вежу...

- А він і гнався, - розлючено сказав Гаррі, - тільки щоб їм допомогти, а не щоб зупинити... думаю, проникати крізь бар’єр помагала Чорна Мітка... а що було, коли він повернувся?

- Той величезний смертежер саме метнув закляття, яке обвалило стелю й заодно розблокувало сходи, - пояснив Люпин. - Ми всі кинулися туди... принаймні ті, хто ще тримався на ногах... і тут з цього стовпа пилюки вибігає Снейп разом з хлопцем... ясно, що ми на них не нападали...