Вигнання з раю

Слимаченка всадовили в коляску, Підчеревний вмостився позаду Гриші, але й тут не вгавав, пояснюючи не знати й кому:

— І зверніть увагу, як народ з висоти своєї сили по-панібратськи ставиться до духовних надбань минулих епох. Уже вам і не міф, а тільки міфик.

— Та не дуже він і минулий, цей бугай, — навздогін їм пояснив дядько Обеліск, — трилітній або ж годів на чотири, не більше…

Вдома Гриша познайомив критиків з Дашунькою. Подив, захват, остовпіння.

Довго мили руки, сіли за стіл, застелений чистою накрохмаленою скатертиною (Дашунька хоч домашнім господарством і не переймалася, але, коли треба, могла втерти носа хоч кому!), Гриша поставив посеред столу гранчасту пляшку з перцем, задзвенів чарками.

Хто б відмовився в сподіванні жирного борщу, карасів у сметані, курячої печінки на салі, вареників з вишнями й з медом? Гриша хлюпнув собі на дно, гостям — повні чарки, покликав і Дашуньку, проголосив:

— За успіх усіх безнадійних справ!

Критики випили, як за себе кинули, і вже дивилися на гранчасту пляшку знов. Дашунька вигукнула: «Ой, моя сковорода!» — і побігла на кухню. Критики налили вже самі. На кухні зашкварчало з страшною силою. Критики випили без тосту й без затримки, гаразд відаючи, що закуска з’явиться неодмінно коли не після другої, то після третьої. Підчеревини, наперед смакуючи, як він обіграє в своїх вчених працях проблеми міфотворчості з колгоспним бугаєм Міфиком, став пояснювати роль, значення і походження закуски.

— Закуска — це могутній фактор в історії, повинен вам сказати, — випиваючи третю чарку, просторікував він. — Коли хочете, вона помагала завойовувати держави. В східних деспотіях існував цілий ритуал закусування перед обідом. Від перських царів його перейняли турецькі султани. Римляни, які в походах не дозволяли собі зайвої розкоші, все ж не сідали їсти, перед тим не закусивши круто звареними яйцями.

— Ми з Дашунькою курей не тримаємо, бо ніколи з ними возькатися, — сказав Гриша, — так що яєць я вам не запропоную. У нас люблять закусувати салом або раками. Раки і сало — запорука здоров’я. Але сала немає, бо я ще не колов кабана, а раків не наловив, бо ви ж так нагрянули, без попередження…

— На Сході дуже популярні смажені баклажани і холодний баранячий мозок, — не вгавав Підчеревний.

— Дашунька вчений зоотехнік, а не агроном, тому ми баклажанів не розводимо, — знов пояснив Гриша, — а баранів ви не знайдете і в області, бо в нас зона індустріалізації способів розвитку тваринництва, а до барана індустріалізації застосовувати ще нікому не вдавалося. Так що баранячого мозку не буде.

Такі заяви не дуже й розчарували гостей, бо пляшка була висока й містка, а з кухні шкварчало дедалі дужче й дужче.

Ні Слимаченко, ні Підчеревний при всій глибині їхнього наукового світобачення не могли здогадатися, що шкварчало на кухні не сало, не масло, не м’ясо, а звичайнісінька вода, яку Дашунька, твердо виконуючи Гришину вказівку, щедро лила з кухля на розпечену сковороду, лила вміло, з потрібними паузами, неоднаковими порціями, — от тобі цілковите враження, що смажать цілого півкабана і не менше!