Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Нормою даної статті визначено підстави для висновків за результатами перевірок, серед яких на першому плані стоять документи, визначені Податковим кодексом.
Під документом слід розуміти засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності, пов’язані з оподаткуванням. Податковий документ — це будь-яке джерело інформації з питань нарахування обчислення та сплати податків, зборів та обов’язкових платежів.
Поняття «документ» є центральним та фундаментальним у понятійній системі документознавства. Воно відображає ознаки реально існуючих предметів, що слугують об’єктами практичної діяльності створення, збору, аналітико-синтетичної обробки, збереження, пошуку, поширення та використання документної інформації в суспільстві.
На міжнародному рівні загальним визнано визначення документа як записаної інформації, яка може бути використана як одиниця в документаційному процесі. Таке визначення розроблене та затверджене Міжнародною організацією зі стандартизації (ІБО).
Згідно зі стандартом ІБО інформація може бути записана будь-яким способом фіксування відомостей, за допомогою не тільки знаків письма, але й зображення, звука і т. п. Таке визначення дозволяє перерахувати до документів усі матеріальні об’єкти, які можуть бути використані для передавання податкової інформації.
В Україні офіційно прийняті три визначення документа, зафіксовані в деяких Державних стандартах (ДСТУ):
ДСТУ 2392-94: «Документ — записана інформація, яка може розглядатися як одиниця під час здійснення інформаційної діяльності».
ДСТУ 3017-95: «Документ — матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передавання в часі та просторі».
ДСТУ 2732:2004: «Документ — інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі».
У статті 27 Закону України «Про інформацію» зазначається, що «Документ — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві». Буквальний переклад слова «document» — свідоцтво, свідчення, посвідчення, джерело.
Документи розрізняють за структурними ознаками, вони можуть бути стандартні та нестандартні, що залежить від багатьох суб’єктивних і об’єктивних факторів. Стандартні документи — це документи, що мають однакову форму та заповнюються в певній послідовності й за суворо визначеними правилами. Нестандартні документи — створюються в кожному конкретному випадку для розв’язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки.
Нормою даної статті до підстав для висновку перевірки законодавець відніс також податкову інформацію.
У розумінні ст. 72 Податкового кодексу під податковою інформацією розуміється інформація, яка є у розпорядженні контролюючих органів або стала їм відома при виконанні ними своїх службових обов’язків в установленому законом порядку.
Як підстави для висновків перевірок суб’єктів господарювання — платників податків закріплені експертні висновки.
Експертні висновки є доказом, а тому вони мають бути чіткими, конкретними і зрозумілими як для контролюючого органу, так і для всіх учасників податкових відносин, а також слідчих та судових органів.
До підстав для висновків перевірок законодавець відніс також судові рішення. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.