Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
— Пробач, будь ласка! Я його вимикав на час розмов з клієнтами.
— Схоже, що я знайшла дещо цікавеньке.
— Розповідай!
— Це стосовно Б’юрмана. Адже мені було доручено дізнатися про його минуле.
— Так.
— Він народився п’ятдесятого року і вступив на юридичний у сімдесятому. Диплом отримав сімдесят шостого, найнявся на роботу до адвокатського бюро «Кланґ і Рейні», а вісімдесят дев’ятого відкрив своє власне.
— Так-так.
— Крім того, він упродовж дуже короткого періоду — усього кілька тижнів — працював у сімдесят шостому році нотаріусом цивільного суду. Відразу ж після складання державного іспиту він два роки, з сімдесят шостого по сімдесят восьмий, працював на посаді юриста Головного управління поліції.
— Он як!
— Я розвідала, які він виконував обов’язки. Це було нелегко зробити. Виявляється, він відав діловодством з юридичних питань Служби безпеки Головного поліцейського управління.
— Та що ти кажеш!
— Інакше кажучи, він, судячи з усього, працював там одночасно з Бйорком.
— От бісів Бйорк! Адже він ані слова не сказав про те, що працював разом з Б’юрманом.
Фургон мав бути десь поблизу. Під час переслідування Паоло Роберто тримався від нього так далеко, що часом втрачав з очей, але востаннє фургон промайнув перед ним усього за кілька хвилин перед тим, як зникнути. Паоло дав задній хід, розвернувся на узбіччі і повільно поїхав назад на північ, вибираючи місце, де б можна було з’їхати з дороги.
Через якихось сто п’ятдесят метрів він раптом побачив просвіт, що промайнув у суцільній смузі лісу, — від шосе відгалужувалася лісова доріжка. Повернувши кермо, він проїхав ще метрів десять і зупинився. Вискочивши з машини і навіть не подумавши зачинити двері, він повернувся до дороги і перестрибнув через рівчак. Пошкодувавши про те, що не захопив із собою ліхтарика, він почав продиратися крізь чагарники.
Чагарники виявилися всього лише придорожньою лісосмугою, і несподівано він вийшов на піщаний майданчик. Попереду темніли приземкуваті споруди. Він попрямував до них, і в цю мить несподівано над в’їзними воротами однієї з будівель спалахнуло світло.
Паоло пригнувся і завмер, присівши. Наступної миті світло засяяло в усій будівлі. Вона чимось нагадувала склад, з рядом вузьких, високо розташованих віконець по фасаду. У дворі було повно контейнерів, праворуч виднівся жовтий самоскид, а біля нього — білий «Вольво». У світлі зовнішньої лампи він раптом помітив за двадцять п’ять метрів від себе той самий фургон.
Потім прямо навпроти того місця, де він затаївся, відчинилися ворота складської будівлі. Звідти вийшов у двір барилкуватий блондин і закурив сигарету. Коли він повернув голову, Паоло розгледів у променях світла, що волосся у нього зібране в кінський хвіст.
Паоло закляк на місці, впершись одним коліном у землю. Він був на самій видноті за двадцять п’ять метрів від чоловіка з кінським хвостом, але той не побачив його в темряві, очевидно засліплений спалахом запальнички. Потім обидва, і Паоло, і чоловік з кінським хвостом, одночасно почули звук притишеного голосу, що долинав із фургона. Коли той черевань зробив крок до фургона, Паоло повільно ліг, притиснувшись до землі.
Далі Паоло почув, як відсунулися двері, і побачив, що білявий гігант вистрибнув з фургона. Потім з відчиненого фургона здоровань витягнув назовні Міріам Ву, підхопив її під пахву і тримав, ніби нічого й не сталося, хоча вона й пручалася. Здається, двоє чоловіків щось сказали одне одному. Паоло не міг чути їхніх слів. Чоловік з кінським хвостом відчинив водійські двері і скочив до кабіни. Машина рушила з місця й повільно розвернулася. Промінь світла від фар ковзнув усього за кілька метрів від того місця, де лежав Паоло. Фургон зник у темряві, і Паоло чув, як звук мотора поступово затихав, віддаляючись.
Білявий гігант поніс Міріаім Ву до приміщення складу. Паоло бачив тільки, що за високо розташованими вікнами рухається тінь, віддаляючись у глиб будівлі.
Промоклий до нитки, він обережно підвівся з землі, відчуваючи одночасно полегшення і тривогу. Нарешті він знайшов фургон і знав, що Міріам Ву тут, поряд, але легкість, з якою білявий гігант підхопив її, викликала в нього тривогу навпіл з повагою. Наскільки Паоло зумів розгледіти, це був чоловік велетенського зросту, що справляв враження неймовірної сили.
Найрозумнішим було б не сунутися самому, а подзвонити в поліцію, та його мобільний остаточно здох. Крім того, він дуже приблизно уявляв собі, де знаходиться, і не зміг би точно пояснити, як сюди доїхати. До того ж він не мав ані найменшого уявлення про те, що за стінами складу діється з Міріам Ву.