Фантастика Всесвіту. Випуск 1
- Автор: Бах Ричард Дэвис, Чандар Кришан
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 1». Краткое содержание книги:
Умовилися, що якби Мейске-сан подав з долини знак червоним прапорцем, хлопці для острашки пальнули б із рушниць. Та Мейске-сан замахав прапорцем, коли несподівано з’явився загін самураїв, виряджених за втікачами, що вже два дні відсиджувалися в долині.
Хоч Мейске-сан, як і годиться Спритникові, подав знак, і сам не дуже розуміючи, навіщо, залп подіяв. І самураї, які відчували за собою князівську міць, і збіглі, що їх було значно більше, з переляку попадали долілиць. А коли підвелися, обтрушуючи траву та пилюку, й поглянули на себе, то заусміхалися, хоч і дещо розгублено. Тим би все й скінчилося, якби не дітлахи: вони сприйняли те, що сталося, за веселу забаву й аж за животики бралися.
Поки не розреготалися й дорослі.
Тут уже самураям не личило хизуватися силою. Виступив Мейске-сан і передав їм запрошення сільської старшини до «воскової комори». Запросили туди й виборних від кожного селища втікачів.
Ледь вляглася в лісі луна від рушничного залпу, як Мейске-сана із старшиною визнали за посередників на переговорах і самураї-переслідувачі, і селяни— втікачі.
Переговори самураїв з виборними та Мейске-саном були тривалі. Селяни переважали супротивника кількістю. Поки підмога з призамкового міста дісталася бездоріжжям до долини, минули б дні. А якби селяни рушили через гори, то на вузьких гірських стежках, де й двом не розминутися, їх зустріли б півсотні самурайських рушниць. Кілька влучних пострілів, і обтяжена жінками й дітьми колона застрягла б на стрімкому підйомі, а тоді недалеко й до паніки; і невідомо, яким жахіттям могло все скінчитися.
Порадившись із старшиною, Мейске-сан запропонував перемир’я. Збіглі розбиваються на гурти по селах і розходяться по домівках. Князівські урядовці зобов’язуються не карати виборних.
На тому й порішили.
Лиха вдалося уникнути, але як бути з податками, необхідними для князівської скарбниці та нестерпними для селян, так і не вирішили; тут все лишилося по-старому. Тож не минуло й кількох років, як вибухнуло повстання, що захопило й лісову долину.
Тоді в селище вдруге увійшли селяни, що тікали до князівства Тоса.
Для селища, заснованого в лісовій долині юними супутниками й супутницями Руйнівника, настав кінець «віку свободи».
Перед князівськими властями постало завдання не тільки не допуститися втечі селян, а й вирішити, як бути з селищем, своїм новим набутком.
Адже події могли розгорнутися так, що лісова долина стала б проміжною базою, якщо князівство Тоса нападе. Посиленої уваги вимагало й виробництво воску.
З князівства до лісової долини відрядили молодого самурая Ріске Харасіму, не високого роду, але знавця своєї справи.
Не знаю достеменно, якими саме ієрогліфами писалося його ім’я, тому й вдаюся до катакани. Та й для запису прізвища «Харасіма» я просто вибрав ієрогліфи, які видалися найбільш доречними.
Коли, прагнучи якомога більше дізнатися про цього героя переказів, я розпитував бабусю й сільських старих, мені й на думку не спадало приглядатися до ієрогліфів.
Мушу признатися, що малим, слухаючи спершу від бабусі, а потім від інших старих перекази, я аж ніяк не збирався відтворити легенди та історію нашого селища на папері.
Але те, що саме розповіді про Ріске Харасіму вкарбувалися в мою пам’ять, не випадково. Бабуся казала, що князівський самурай, ясновельможний пан Харасіма, був не від того, щоб чужими руками загрібати жар. Інакше кажучи, то був чиновник, майстер користатися чужою силою та розумом; на нього ж самого годі було покластися.
З іншого боку, саме він здійснив химерний задум Мейске Камеї, був звинувачений у свавіллі і мусив зробити харакірі.
Чи ж не схоже це на Спритника? Мені малому було невтямки, як в одній людині вживаються дві вдачі; нині це відбилося в тому, що в мене ім’я Ріске Харасіма наче кульгає на протезі, бо я записую його двома різними способами1.
Сільські перекази про Ріске Харасіму вже виразно відносяться не до легендарних, а до історичних подій.
Не минуло й місяця, як лісову долину залишили юрми збіглих, коли втоптаним ними на зворотній дорозі, але все одно важкопрохідним берегом ріки в долину увійшли строєм самураї з Ріске Харасімою на чолі.
Їх, певно, видивилися здалеку, бо щойно загін проминув «шийку», як на схилах обабіч долини почали вибухати петарди.
Кажуть, Мейске-сан пояснював потім, що то салютували князівським посланцям. Але, поза сумнівом, це просто виверт: насправді петарди вибухали для перестраху, як і рушничний залп при наближенні переслідувачів збіглих селян.